14 ямпільських вулиць та 5 провулків можуть змінити назви вже найближчим часом.

Якщо норми Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» вступлять в силу, рішення про перейменування буде зобов’язана прийняти Ямпільська селищна рада протягом 6 місяців. Очевидно, що від того, наскільки відповідально селищні депутати поставляться до вибору нових назв «декомунізованих» вулиць буде залежати ставлення пересічних ямпільчан до цього процесу.

Одним з прийнятних варіантів перейменування вулиць є присвоєння їм імен видатних ямпільчан. Мова про людей праці, героїв війни, діячів культури, науки та мистецтва, якими так багата місцева історія. Сьогодні ми представляємо прізвища десяти відомих ямпільчан, іменами яких можуть бути названі вулиці нашого селища:  

[magz_title style=”red”] М.М. Неплюєв [/magz_title]

Неплюєв Микола Миколайович – ямпільський меценат, засновник Хрестовоздвиженського Трудового Братства

Народився в 1851 році в Ямполі, належав по лінії батька (предводителя дворянства Чернігівської губернії ) до древнього дворянського роду. В 1881 році відкрив притулок для дітей-сиріт і особисто зайнявся їхнім вихованням. Пізніше заснував і утримував в селі Воздвиженському початкові та професійні сільськогосподарські школи: чоловічу (1885) і жіночу (1891), у яких на повному забезпеченні навчались селянські діти. У 1889 році половина випускників цих шкіл побажала об’єднатися під керівництвом Неплюєва в унікальне соціальне формування, назване «Православне Хрестовоздвиженське перше Трудове Братство». 29 грудня 1901 року Неплюєв передає за дарчим актом майже все своє майно, загальною вартістю 1 млн. 750 тис. карбованців у повну власність Братства.

[magz_title style=”red”] В.І. Кусовський [/magz_title]

Кусовський Василь Іванович  – заслужений працівник культури України, засновник хору «Барвінок»

Народився 20 липня 1944 року в селі Княжичі. У культосвітніх закладах району працював з 1966 року,а  з 1983 року – очолював відділ культури райвиконкому та райдержадміністрації.

В 1969 році організував хоровий колектив при Ямпільському районному Будинку культури, якому в 1979 році було присвоєно почесне звання «Самодіяльний народний». Його зусиллями було створено 7 хорових колективів у населених пунктах. У 1985 році Василю Івановичу присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».

[magz_title style=”red”] О.К. Богомазов [/magz_title]

Богомазов Олександр Костянтинович – всесвітньовідомий український художник

Народився 7 квітня 1880 року в Ямполі. Навчався в Київському художньому училищі , приватних студіях Ф.І. Рерберга та К.Ф. Юона в Москві. З 1919 року – співробітник Всеукраїнського відділу мистецтв Наркомпросу УРСР. У 1922-1930роках – професор Київського художнього інституту. Роботи художника зберігаються в музеях та приватних колекціях Лондона, Нью-Йорка, Венеції, Цюриха, Токіо, Сан-Франциска, Загреба. Ще за життя Богомазова називали «українським Пікассо».

[magz_title style=”red”] С.Ф.Черненко [/magz_title]

Черненко Семен Федорович – відомий селекціонер, Герой Соціалістичної Праці

Народився 14 вересня 1877 року в с. Гремячка. Розпочав селекційну практику з 1902 року. До 1925 року створив в садах Воздвиженського 16 сортів яблук та грушу «Українка». З 1926 року переїхав до міста Козлова (Мічурінська) і став одним з найближчих соратників І.В.Мічуріна.  

Селекціонер-садівник, академік АН СРСР, професор, автор 45 сортів яблук та груш, опублікував 40 наукових праць. Був нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного прапора. У 1947 році став лауреатом Державної премії СРСР. У 1966 році йому було присвоєно звання Героя  Соціалістичної Праці.

[magz_title style=”red”] Я.П. Головач [/magz_title]

Головач Яків Павлович – Герой Радянського Союзу

Народився 9 грудня 1923 року в селі Паліївка, закінчив Ямпільську середню школу. З 1942 року воював на Ленінградському, а потім на І-му Білоруському фронті. Загинув у березні 1945 року. Нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю «За відвагу». 24 березня 1945 року Указом Президії Верховної Ради СРСР Якову Павловичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу за зразкове виконання завдань командування по виходу до річки Одер, уміле командування танковою ротою та особисту мужність.

[magz_title style=”red”]П.П. Сагайдачний [/magz_title]

Сагайдачний Павло Порфирович – Герой Радянського Союзу, почесний громадянин Ямполя

Народився в 1922 році в селі Княжичи. У серпні 1943 року був призваний у регулярну армію. Воював на Західному, Центральному, Білоруському і 1-му Українському фронтах. Був дев’ять разів поранений і тричі контужений. Командир відділення розвідки 314-го артилерійського полку 1-го Українського фронту. У боях на Віслі проявив особливу відвагу і мужність, за що й був удостоєний звання Героя Радянського Союзу (лютий 1945 року). Нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу», почесний громадянин смт Ямпіль.

[magz_title style=”red”] В.І. Дрижерук [/magz_title]

Дрижерук Віктор Іванович – колишній голова райвиконкому, зробив великий вклад в розбудову сучасного Ямполя. 

З 1979 до 1988 року працював головою виконкому Ямпільської районної ради народних депутатів.

[magz_title style=”red”] С.О. Ошомок [/magz_title]

Ошомок Сергій Олександрович – воїн-інтернаціоналіст, кавалер ордену Леніна

Випускник Ямпільської загальноосвітньої школи, загинув виконуючи інтернаціональний обов’язок  в Афганістані. За мужність посмертно нагороджений орденом Леніна.

[magz_title style=”red”] С.М. Гнибеда [/magz_title]

Гнибеда С.М. – один з засновників та командирів ямпільського партизанського загону «За Батьківщину!»

[magz_title style=”red”] І.Г. Макаренко  [/magz_title]

Макаренко І.Г. – один з засновників та командирів ямпільського партизанського загону «За Батьківщину!»

13 thoughts on “ТОП-10 ямпільчан, іменами яких можуть бути названі вулиці селища

  1. Важно исходить из того, насколько красивым будет название улицы. Можно назвать так, что будеть резать слух. Не думаю, что улица Неплюева, Дрижерука или Гнибеды будет звучать (“Хоч гiрше, та iнше”). Достаточно, что именем Неплюева названо село и ж/д станция. Лучше оставить для следующих поколений красивые названия, исторические и минимум в честь личностей, чтобы потом опять не переименовывали.

  2. А кто это предполагает такие возможности? Дурно пахнет пенсионерами райкома партии. Именем Дрижерука, например, можно назвать школу с бассейном. Или сорт колбасы, с мешком которой он попался в руки ментов. после чего благополучно лишился кресла председателя райисполкома. Надо собирать сход граждан и решать, как называть улицы. Кому-то хочется снова назвать их типа “юбилейный проспект”, 40, 50, сто лет… Кто, ребята, вспомнил ярого комуняку Дрижерука, который без матюка оперативки не начинал? Давайте назовем его именем автозаправку, построенную на берегу живописного озера по его вказивке. Именем достойного человека Кусовского давно пора назвать Дом культуры в Ямполе. Есть красивые имена у наших улиц. Отчего наши предки не давали улицам имен царей, градоначальников, и даже героев? И улицы остались в памяти нашей “лопатовками” именно благодаря их дальновидности и мудрости.

    1. «Декомунізація» – це чудова можливість відновити історичну справедливість і назвати головну вулицю селища іменем Миколи Неплюєва. Всі ми знаємо, що це за людина, які життєві принципи вона сповідувала, які справи робила. А ще ми чомусь не говоримо про те, що родина Неплюєвих зробила величезний внесок в розбудову дореволюційного Ямполя. Саме ця родина побудувала дві великі церкви, бібліотеку, школи, лікарню. Вони заслуговують на визнання і вшанування.
      Що стосується Дрижерука – особисто не був знайомий, але чув багато хороших слів про цю людину. Говорять, що він один з головних ініціаторів будівництва «юннатів», доклав руку до будівництва більшості ямпільських п’ятиповерхівок, особисто вибивав замовлення і будматеріали на їх будівництво. Без Дрижерука сучасний Ямпіль був би іншим.

    2. или квартиры за деньги раздавал,Дрижерук ваш хваленый…

  3. По моему, правильно именем Черненка назвать улицу в Воздвиженске, там тоже лениных хватает, Сагайдачного – в Княжичах, Головача – в Палеевке и т.д. Ошомок – наш хлопец. Без людей нельзя называть. А то вляпается Ямполь в историю как в ….

  4. Пусть поссовет не пожалеет денег на бумагу, а уличкомы, разнесут по своим участкам анкеты. И каждый житель улицы предложит свое название.

  5. Шановний Мешканцю! У нас на Ямпільщині вже є і вулиці імені Неплюєва, і станція залізнична імені поміщика. Є також вулиці Сагайдачного та Головача, Черненка. Макаренку пам’ятник стоїть. Повторимося з “ленінськими” табличками, яких у кожному селі як собак нерізаних? Вулиця повинна носити неповторну назву. Як корабель назвеш – так він і попливе. А Дрижерука я пам’ятаю. Як і багатьох керівників Ямпільщини і Ямполя. Хай помре останній, хто їх пам’ятає. Можливо нащадки і введуть імена керівників хворої на всю голову Ямпільщини в анали історії. Люди повинні назвати свою вулицю самі, не треба їх тримати за бидло. Депутати селищної Ради – до роботи!

    1. вот-вот. зачем опять плодить те же яйца только в профиль 🙂

  6. было-бы эффективней сменить “Селищного голову” и “Заступника”, а в их честь назвать туалет возле векового дуба, мужская кабинка в честь кучерноса, а женская в честь Цибульки, лучше пару ям залатайте возле новой школы а то занимаетесь ******

  7. Главная улица Ямполя лучше всего будет звучать- улица Центральная. Во-первых, не в честь какой-то личности, чтобы никому не было обидно. Во-вторых- это будет красиво звучать. А в третьих, все жители Ямполя, которые живут на окраинах говорят: “иду в Центр, был в Центре”. А так как улица проходит через весь Центр, то логично назвать ее Центральной. Это название быстро приживется. А в честь Неплюева и так станция названа и поселок.

  8. Какая разница, как называются улицы.Главное что бы там был порядок и господа посадовці хотябы немного подремонтировали дороги по этим улицам!!!!

Comments are closed.