19 лютого 2011 року у номері 8 (8960) районної газети «Голос часу» місцевий краєзнавець Віктор Володимирович Цвілодуб опублікував статтю «Відгомін старини», яка містить найбільш повне і докладне викладення історії Ямполя. З статті краєзнавця ми можемо отримати інформацію про історичні назви сучасних ямпільських вулиць.  

[magz_title style=”red”]Глухівський Шлях (Леніна) [/magz_title]

Найбільшою вулицею селища був Глухівський шлях (вулиця Леніна), який вів до Глухова, на той час культурного та торгівельного центру. На цій вулиці було розміщено волосне управління, головна контора поміщицького маєтку, сільське училище, поміщицький маєток, торговий ряд, триповерхова мануфактура, зборня, дерев’яна будівля чотирьохкласної земської школи (1866) з флігелем для вчителів, побудовані ямпільським поміщиком М.І. Неплюєвим. До наших днів збереглися стіни колишнього торгового ряду (перехрестя вулиці Леніна а Боженка), головна контора маєтку і флігель для вчителів.

[magz_title style=”red”]Бондарівка (Куйбишева) [/magz_title]

Нинішню вулицю Куйбишева ще сьогодні називають Бондарівка, бо в далеку давнину вона була знаменита майстрами бондарями. Бочки, які вони виготовляли, славилися не тільки на все селище, а й за його межами. У панському маєтку, недалеко від цієї вулиці стояв триповерховий будинок кріпосної мануфактури. На першому поверсі була бондарня, на другому прядильня, на третьому – ткацтво. Так, як вулиця Бондаівка, була найближчою до цієї фабрики, то найбільше майстрів бондарів працювало у бондарні. Мабуть, за професійними даними умільців і називалася вулиця Бондарівка. Топоніми вказують на заняття, що з них колись жив люд вулиці.

[magz_title style=”red”]Бродівська (Щорса) [/magz_title]

Вулиця Бродівська (Щорса), яка вела від лівого берега річки Івот, де був брод (природна переправа через річку) на хутір Броди по дорозі на Білицю. Люди здавна приглядалися до природних переходів. І в нас зустрічаються броди, очевидно, мілину (піщані), і кам’яні броди – перехід по камінню. Цей топонім теж виник від природно-географічних особливостей нашої місцевості.

[magz_title style=”red”]Кобрсівка (провулок Щорса) [/magz_title]

Кобрисівка, або Музикантська вулиця, провулок від Бродської (Щорса). Від вулиці Бродсьої було відгалуження (провулок) до річки Студенок, який звався Кобрисівкою, або Музикантською. Кобрисі, які дали назву вулиці (по прізвищу) були музикантами у кріпосному оркестрі Неплюєвих, обслуговували потреби поміщика і тому друга назва – за професійною діяльністю.

[magz_title style=”red”]Лопатівка (Кірова, Жовтнева)[/magz_title]

Назва останньої вулиці пішла від історично відомого досить поширеного прізвища (Лопата). Звертаючись до документа 1728 року «Історичний нарис та відомості про економічний стан Ямполя», в якому згадується отаман Карпо Лопата. Можливо і він жив на цій вулиці серед більшості об’єднаних цим прізвищем.

[magz_title style=”red”]Саранів хутір (Лісова)[/magz_title]

Першими мешканцями, що оселилися на Сарановому хуторі були козаки, які належали до Ніжинського полку. У XVII – XVIII століттях козаків у Ямполі було чимало. Жили вони не в центрі міста, а на окраїнах окремими хуторами. Звідки пришли – теж не завжди відомо. Мабуть, після скасування Запорізької Січі (1775) розбрелися вони і почали освоювати нові місця. Як згадує правнучка козака Сарани В.Я. Крючок, що її прадід прийшов з синами і поселився десь в кінці вулиці Бондарівка, і почали обживати хутір, який пізніше назвал Саранів хутір (від прізвища родини). Мав він декілька десятин землі, розділив її між синами, і почали облагороджувати, обробляти її: посадили сади, ліси, вирощували овочі… Зробили цей куточо привабливим для робот і відпочинку. Ще вона згадує, що родина була дуже працьовитою, в якій з давніх – давен існувала традиція по передачі трудового досвіду і професійних таємниць із покоління в покоління.

[magz_title style=”red”]Гора (Першотравнева)[/magz_title]

Найвищою частиною Ямполя була Гора (вулиця Першотравнева), звідки видно все селище. Від природно-географічних особливостей місцевості вини топонім Гора. Нижче, зразу за мостом, через Студенок, на перехресті вулиць Гора, Бондарівка, Старинці, по ліву сторону дороги ще з неплюєвських часів стояла чудова, широка гарнооблаштована криниця, в якій була холодна ключова, смачна чиста вода. Кожен прохожий з радістю зупинявся біля неї, щоб напитися.

[magz_title style=”red”]Куток (Червоний Кут)[/magz_title]

Назва утворилася від географічного положення цього місця. З точки зору топоніміки Куток займав особливе місце в півднно-західній частині Ямполя, де жили в основному козаки , більшість по прозвищу Соломки, а тому, мабуть одна із вулиць і звалася Соломівка. В 1905-1907 роках була прокладена залізниця і Куток ніби відрізаний від Ямполя, залишився далеко у кутку. А «Червоним» (з розповідей старожилів) почали називати тому, що біля південно-східної частини, між Ямполем і Імшаною, було болото, де росла червона калина, ому це місце здавна звали Червоний Кут.

[magz_title style=”red”] Рябухівка (вулиця Шевченка)[/magz_title]

[magz_title style=”red”] Безуглівка (Червонопрапорна)[/magz_title]

Найбільше в селищі старовинних назв від прізвищ родин, які дружньо жили на тій чи іншій вулиці, хуторі, чимось були відомі, часто об’єднані спільним заняттям (Негодин хутір, Савченків, Яришкін і інші), які зникли при усуспільненні господарств, земельних ділянок, а люди до цих пір пам’ятають мікротопоніми ці і місця де вони були розташовані.

Якщо Ви зацікавилися даною статтею – вже найближчим часом Ви зможете прочитати її на сторінках Ямпіль.INFO у повному обсязі.

2 thoughts on “Стали відомі історичні назви ямпільських вулиць

Comments are closed.