19 лютого 2011 року у номері 8 (8960) районної газети «Голос часу» місцевий краєзнавець Віктор Володимирович Цвілодуб опублікував статтю «Відгомін старини», яка містить найбільш повне і докладне викладення історії Ямполя. Ми вирішили опублікувати цю статтю на сторінках Ямпільськоїх інтернет-газети для загального ознайомлення.

Кожного з нас, живучих на цій землі, єднає те, що з’являємося на світ Божий із лона матері і маємо свою маленьку батьківщину, рідний край, місце, де народилися і живемо.

Це край наших пращурів, земля, дарована нам у спадщину, і славен своєю історією, починаючи з сивої давнини.

Наші прадіди на цій землі закладали колись перші підвалини й нашого з вами життя.

Перед нами завдання: передати нащадкам історію, спосіб життя, допомогти розкрити топоніми місцевих назв, які завжди мають в собі щось значне.

Тлумаченням власних назв цікавиться людина здавна, бо власні назви  – це літопис, це мова рідної землі, відгомін старовини.

А живуть вони і досі, говорять нам щось цікаве або й дуже важливе!

Чим багатий наш край? Про що свідчать його назви?

Останнім часом з такими запитаннями звернулися до мене студенти ВУЗів (випускники шкіл селища), які хотіли поглибити знання з історії краю.

Вирішив зробити короткі повідомлення і в пресі про топоніми (місцеві назви) нашого селища, з деякими історичними штрихами, подіями, роздумами, так як ця тема ще мало вивчена. Це невичерпне джерело наших краєзнавчих пізнань.

Сама ямпільська земля розповість про давній Ямпіль, його назви, історію краю, в якому ми живемо.

Селище Ямпіль розкинулося на річці Івот (притока Десни) у північно-східній частині області. Воно веде свою історію з сивої давнини. Виникнення стародавнього поселення на території селища відноситься до часів Київської Русі, коли по берегах річки Десни та Сейму жили східнослов’янські племена сіверян.

По твердженню Нестора літописця, автора «Повісті временних лет» територія до якої в свій час входив Ямпільський край, була заселена у VII-VIII столітті слов’янськими племенами, яке прийшло сюди із-за Дунаю.

Яка ж була доля нашого Ямполя в ті часи? На початку XVII століття на місці теперішнього Ямполя в південно – західному районі існувало село Клин, яке належало польським магнатам.

Відомий польський історик професор Краківського університету Олександр Яблонський (1829-1911) склав на підставі давніх польських документів історико-географічний нарис «Чернігівщина», в якому свідчить про те, що значна частина Новгород-Сіверського повіту, при роздачі землевласникам сіверських пустель на заселення на ленному праві дістались впливовій родині Пісочинських (Олександру, Каштеляну Київському і старості новгородському). Цьому магнату в кожному з округів належали десятки містечок, сел і хуторів. В переліку (1688 року) Глухівської волості, крім Пісочинських, мали тут свої володіння, хоча й менші, й інші землевласники, а також монастир Новгородських домініканців. Так, Ростопчам належала уся північна окраїна округу на річці Івот, де ми знаходимо пожалувані їм Владиславом IV маєтності Старий Клин (пізніше Ямпіль) та слобідську Клинську на річці Студенці…

В історичних дослідженнях археолога-краєзнавця В.Д. Кириєвського зазначено, що «конфісковані угіддя села Кояковичі, за Грамотою 1602 року московського царя Бориса Годунова визначалися від річки Свеси – на півдні, до болота Степеного – на півдні, а це десь у 20 верстах уздовж і 10 верст упоперек, стали належати польському шляхтичу Ростопчі, який заснував поблизу Кояковичів слободу Клинську та Старий Клин (за козаків стане називатися Янполем)».

Це клиноподібної форми поселення сучасного Ямполя, яке розташоване на пагорбку, оточене з трьох сторін водяними артеріями, які слугували природними кордонами. Ця ділянка землі являла собою ніби півострів, оточений з трьох сторін струмками і болотами при них.

Своїми верхів’ями південний струмок близько підходить до річки Дунайця і, таким чином, утворює природній кордон поселення «Клин», захищаючи його з усіх сторін. Це, мабуть, і лягло в основу назви «Клин». Адже вперше документально засвідчена стара назва Ямполя – Клин згадується в 1654 році при першому статичному перепису Ніжинського полку, з якого можна зробити висновок, що поселення було великим, економічно розвиненим, так як в ньому уже була церква священика Сковороди Олександра Степановича, а на річках Івот і Студенку стояли водяні млини, в лісах були гути і буди.

Гетьман Самойлович першим оцінив економічне значення села Клин. Зручні природні умови, багаті води, ліси, розташування поблизу трьох княжих міст (Чернігова, Новгород-Сіверська і Глухова), з якими могли підтримувати відносини по повноводній річці Івот. Все це сприяло виникненню в цих місцях поселення слов’янського племені – Сіверян.

Стара назва Клин збереглася до цього часу, так мешканці селища у розмовній мові називають одну вулиць, яка офіційно має назву – вулиця Коцюбинського.

Наступна частина статті буде опублікована на сайті завтра.

1 thought on “Відгомін старовини: історія стародавнього Ямполя (частина 1)

Comments are closed.