19 лютого 2011 року у номері 8 (8960) районної газети «Голос часу» місцевий краєзнавець Віктор Володимирович Цвілодуб опублікував статтю «Відгомін старини», яка містить найбільш повне і докладне викладення історії Ямполя. Ми вирішили опублікувати цю статтю на сторінках Ямпільськоїх інтернет-газети для загального ознайомлення.

Навряд чи існують у нас люди, які б не знали річок Івот, Студенок, Дунаєць. Вони мають виняткову вагу в житті людей, і люди селилися ближче до них.

В документах перша історична згадка про річки Івот та Студенок відносяться до XVI століття. 2 вересня 1551 року перший цар Московської держави Іван IV (Грозний) видав Новгород-Сіверському Преображенському монастирю грамоту на земельні угіддя, яка підтверджувала ще раніше надану його батьком Василем ІІІ жалувану грамоту на право володіння землею монастирем та його привілеї у нашому краї, «да в деревне Котковице на речке Ивоте. Да той же деревне сноски Селище, Кочь, Пустое на речке Студенце восадици пашенніе земли, и в сенных покосах, и в бортних ухожьях, и в рыбных ловлях и бобрових гонах на речке по Ивоти по обе стороны».

Річки то були глибокі, широкі, повноплавні, вода чиста, течія швидка. На них стояло багато водяних млинів від с. Грем’ячки до Ямполя, для переходу побудовані мости в декількох місцях. Це свідчить про те, наскільки повноводними були наші річки. Велика кількість гребель держали високий рівень води, а це позитивно діяло на луги, городи, ліси.

Цікава історія виникнення назви річки Івот. Із вуст в уста передається легенда про те, що як цариця Катерина ІІ мандрувала нашими краями і була неприємно здивована, що на її шляху не трапилося жодної річки. Коли із-за лісів непомітно з’явилася велика річка, то імператриця не стрималася і вигукнула: «И вот река!» – (Івот). Це, мабуть, головне в назві нашої річки, можливо, звідси і пішла назва. А на найглибшому місці Івота , яке називається «Шамрайові ями» , ще в давнину люди мочили коноплі, відбілювали їх, а потім ткали чудове природне полотно. Господарями була сім’я Шамраїв (назва виникла від прізвища господарів).

За радянських часів біля Шамрайових ям був збудований коноплезавод, який славився своєю продукцією далеко за межами України.

Річка Студенок бере свій початок з – під Гремячки з невеличких джерел, яких в лісі було багатенько, і тече вздовж дороги, проходить через Імшану, Красний Кут, центр Ямполя і впадає в Івот на Зарущині.

Як свідчать старожили, Студенок мав інше русло, він протікав вздовж вулиці Рябухівки, потім протікав через пасіку, Дирипетрове болото, Жабин Груд (бугор) і впадав в Івот.

При Неплюєвих, з якихось причин було викопано нове русло для Студенка. Замість старого русла Студенок протікав більш короткий шлях і впадав в Івот в «Зарущині». Для цього руками кріпаків було зроблено коротке русло, на віддалі між вулицею Рябухівкою, вздовж якої протікав Студенок і пісками Зарущини. Але на початку 1900-х років на Петрів день, коли була сильна злива, в Студенку було повно води, і вона прорвала застави на ямпільких млинах, течія води направилася по старому руслу.

А ще цю річку називають Петушок. Розповідають, що недалеко від річки, на місці колишньої бані, стояв вітряк. Далеко в селищі було видно, як на ньому крутився на всі боки кимось майстерно виготовлений півничок. Коли люди у справах йшли до вітряка, то говорили: «Піду на Петушок». Ось, мабуть, така версія виникнення назви. А ще старожили розповідали, що на річці на свято Водохреще парубки влаштовували «змагання», так звані «петушиные бои».

Із спогадів М.І. Сипливої читаємо: «Пам’ятаю наш Ямпіль зовсім не таким, як тепер. І річка Студенок була не така. А глибока, широка, мала прудку течію, низька у берегах, і вода холодна (студенна)…»Можливо від цього пішла і назва Студенок вода дуже холодна…

Наступна частина статті буде опублікована на сайті завтра.

2 thoughts on “Відгомін старовини: історія стародавнього Ямполя (частина 3)

  1. Свесский историк Владимир Стариков когда то рассказывал, что реку Ивот старожилы так назвали потому, что берега ее были поросшими ивами, красноталом. И сейчас речка славится красотой ив. Кто слышал Катерину? Петра 1?

  2. Дивно, звідки взялася версія про Катерину ІІ, якщо на початку цієї ж статті наводяться уривки з грамоти 1551 р.: “да в деревне Котковице на речке Ивоте … и в рыбных ловлях и бобрових гонах на речке по Ивоти по обе стороны”))

Comments are closed.