19 лютого 2011 року у номері 8 (8960) районної газети «Голос часу» місцевий краєзнавець Віктор Володимирович Цвілодуб опублікував статтю «Відгомін старини», яка містить найбільш повне і докладне викладення історії Ямполя. Ми вирішили опублікувати цю статтю на сторінках Ямпільськоїх інтернет-газети для загального ознайомлення.

Ямпіль багатий на урочища. На північ від Ямполя знаходиться так зване урочище «Пасіка», яке виросло навколо пасік. А назва походить від єдиної свійської комахи – бджоли, а повніше – від слова «пасіка». Тут на десятки кілометрів простяглися липові пущі, над якими влітку стояв медовий дух, а величезні зарослі різноманітних трав та квітів приваблювали пасічників, які з настанням весни вивозили туди, в екологічні місця, свої пасіки.

На західній околиці селища знаходилося урочище заможного господаря Івана Білки (в побутовій мові – Бєлкін сад). На місці цього урочища розміщена районна станція юних натуралістів. Там, де зараз Ямпільська центральна районна лікарня, у минулому був великий сад, який належав одному з багатих чиновників на прізвище Верховець. Це місце було відомо, як Верховців сад. На місці Ямпільської загальноосвітньої школи №1 (спортивний комплекс) у минулому був багато сортовий розкішний сад волосного писаря Биковця, який так і називався – Биковців сад. Славився здавна наш край своїми садами, а українці кохалися у садівництві.

В пам’яті старожилів ці місця залишилися неповторним видовищем, окрасою селища. А топоніми, які утворилися від прізвищ господарів, зберігають пам’ять про них.

В центрі Ямполя, з лівого боку Студенка, знаходилася садиба Неплюєвих – типовий поміщицький маєток, обнесений цегляною стіною. У статті священника Іоанна Танського «Краткое историческое и статистическое описание м. Ямполя, Глуховского уезда», опублікованого в журналі «Черниговские губернские ведомости» 1854 год № 46, читаємо: «Между строениями красуется дворе Неплюева с другими, принадлежашими ему зданими. Дворец этот деревянный, на каменном фундаменте, под. желейною крышею, о 10 покоях с мезанином. Он не великолепен, но имеет прекрасное местоположение и отделан совкусом…»

Це класична поміщицька садиба того часу: високий одноповерховий дерев’яний будинок, обставлений старими меблями. Як згадує наша землячка З.Д. Марченко (з сім’ї Юркевичів): «Дом обставлен старой мебелью. Помню большие напольные часы работы моего дедушки, отца папы. По распоряжению пана, он юношей был отправлен учится на часовщика. Часы – монументальное сооружение красного дерева (или под «красное дерево») с огромным циферблатом и маятником.  Позже в сосднем посёлке я видела ещё одни такие часы с надписью «Алексей Марченко».

Перед будинком була куртина – обкладена дереном грядка для квітів. Біля будинку був вихід в парк, куди спускалися дві напівкруглі сходинки. Там цвіли кущі бульденежа (білі кулі) і бузок, стояли діжки з квітами, а неподалік розкинувся прекрасний плодовий сад. І, звичайно, викликала задоволення упродовж всього парку – саду липова алея, яка під час цвітіння збирала всіх бджіл Ямполя і пахло медом. В кінці алеї – оранжерея. Тут завжди було чисто, затишно. Поряд з алеєю – купальня на об лаштованому ставку, в який заходила вода з Студенка. Від липової алеї спочатку йшла доріжка, потім дерев’яні містки по воді, які закінчувалися купальнею.  Це був будиночок, напівкритий дахом, з підлогою, який стояв на палях вже у воді ставка. Була дерев’яна чиста підлога. Лави, а у відкритій (без даху) частині  вже була перев’язана сходинка з перилами, яка прямо спускалася у воду… Це прекрасне видовища називалося панським садом.

1 thought on “Відгомін старовини: історія стародавнього Ямполя (частина 5)

  1. Да. я помню , мне бабушка рассказывала , что за речкой был панский сад , куда молодёжь ходила гулять. И яблоки там были очень вкусные. Панским садом это место называлось и в моём детстве.

Comments are closed.