З недавніх пір мальовниче Краснокутське озеро стало ареною неабияких суперечок і сутичок між мешканцями Ямполя і нинішніми власниками, орендарями величезного водного плеса. Чому власниками, а не власником? Тому, що кожного року з початку укладання договору оренди землі з розташованим на ній водним об’єктом, на озері господарює з дозволу орендаря «нова мітла».  Та все по порядку.

Наприкінці 70-х років колгосп «Україна» запланував і збудував з допомогою підрядника Миронівської ПМК-94 греблю з капітальним шлюзом. Так перетнули витоки річки Студенок і створили Краснокутське озеро.  Створили його за документами для зрошення 10-го поля. Навіть майданчик для насосної станції звели.  Хоча нерядові  ветерани колгоспу кажуть, що  «зрошення» було прикриттям. Колгосп планував вирощувати рибу.

Зрошувальні насоси так і не запрацювали жодного разу. А от рибу – малька коропа, товстолобика закупляли у рибгоспах Баничів, Кролевця не жаліючи грошей. Колгосп був одним з найпотужніших в районі і міг собі це дозволити.  Який міг дозволити підгодовувати малька не половою з-під комбайнів, а справжніми зерновідходами. Тому риба росла весело і швидко.

Через деякий час озеро стало найулюбленішим місцем відпочинку ямпільчан. І нервовим збудником для рибалок. На вудку дозволялося ловити карасів, линів і чималих коропів. За порядком слідкували сторожі. Один з них поклав життя на посту, втопившись у озері.

Спускав Краснокутський ставок колгосп один раз.  Через шлюз,  поволі злили воду.  Вся вода не зійшла, русло залишилось. Тоді ще про  варварські електровудки у СРСР не знали. Тому цідили русло сітками. Скільки тонн риби націдили – покрито мороком. Карасів продавали з комори колгоспу руб за кіло рядовим ямпільчанам. Скидання води через шлюз показало, що треба прокопувати екскаватором до нього траншею, до тла чистити озеро.

Пригнали екскаватор.  Невідомі  «борці за екологію» ледь не розібрали машину на запчастини.  Шлюз «любителі природи»  завалили камінням, закидали цементом. Від гріха подалі колгосп екскаватор відігнав до майстерень, а озеро почало наповнюватися водою. І рибою. Бо в руслі залишилися матки коропів, товстолобика. Від карася, лина, білої, так званої «сміттєвої риби» – вода пінилася. 

Не стало колгоспу, що там колгоспу – не стало країни СРСР. Краснокутський ставок, як об’экт господарювання,  безгоспним був до 2012 року. Чого гріха таїти –  на живе тіло озера напали так звані «електрики», сіткарі. Бомбили  нещадно.  А риба жила. На вудки витягували трофеї по пуду вагою!

Живі,  неоприходувані  гроші збентежили уми небідних людей. Ставок виставили на аукціон, який виграв Ямпільський підприємець. Чомусь, правда, перш ніж укласти офіційний договір з підприємцем, озеро Красний кут вивели за межі адміністративного кордону Ямпільської селищної Ради. Так забажало в той час керівництво районної  державної адміністрації. Виходить, жителі Красного кута, що мешкають майже на березі озера, начебто в Ямполі і не живуть. За кордоном.  Отож, з підприємцем  укладала договір оренди землі, з розташованим на ній водним об’єктом,  райдержадміністрація.

Договір, до речі, укладено згідно чинного законодавства, за типовим зразком. У ньому враховані всі нюанси відносин орендаря і орендодавця. Понад 12 гектарів сільськогосподарських земель і понад 27 гектарів водного дзеркала (все оцінено майже в 213 тисяч гривень) віддано орендарю для господарювання на певних умовах.  На 10 років. Орендна плата вноситься щорічно в розмірі 11 відсотків від нормативної грошової оцінки за використання земель під водою і гідротехнічною спорудою та 1 відсотка за використання прибережної захисної смуги. 23 тисячі гривень на рік. Тисяча «баксів»  за нинішніми цінами.

Ще у договорі вказано, що для соціально-економічного розвитку територіальної громади ( тобто – мешканців Ямполя) надавати щорічно допомогу у розмірі на суму 50 000 гивень.

Ну, і орендар, згідно договору, зобов’язаний неухильно керуватися чинним законодавством, статтями Водного кодексу України, Земельного кодексу України. Закону України про охорону навколишнього середовища.

І, зрозуміло, головним нашим Законом життя – Конституцією.

Куди не кинь – всюди клин.

Почнемо з того, що орендар НЕЗАКОННО користується ставком з самого початку. Ось виписка з подання прокуратури Ямпільського району колишньому в.о. голови Ямпільської районної адміністрації Рябухіну О.Ю. від 14.09.14 р. за №71-1396 «…Відповідно до Водного кодексу України станом на 01.09 2014 року дозвіл на спецводокористування даним ппідприємцем не отримано, користування водним об’єктом здійснюється незаконно.» До речі,  проти підприємця за ці порушення у 2014 році розпочато кримінальне  провадження, тому до рішення суду, до якого справа може й не дійти, вказувати прізвище орендаря недоцільно.  У цьому поданні райдержадміністрації пропонується визначитися з необхідністю розірвання  договору оренди землі з розташованим на ній водним об’єктом укладеного 27.06.2012 року.

Продовжимо – згідно договору селищна Рада мала б укласти з орендарем договір про щорічну допомогу на суму  50 тисяч гривень. Не висталило снаги на маленький подвиг.  150 тисяч мінус у бюджеті громади. Хоча мер  селища  Н.М.  Цибулько  вряди-годи спілкується з орендарями з приводу про штампування мокрою  печаткою документів з зариблення ставка (  ставок  виведено за межі Ямполя!). А нинішній представник підприємця  В.М. Шутько взагалі відмовляється і говорити про цей пункт договору. Палагін, мовляв, примусив орендаря погодитися на таку «непідйомну»  суму.

Навіщо ж Ямполю такі господарі на ставку? Навіщо вони державі? Щоб плюндрувати природу? Уже зроблено.

У 2013 році ставок був спущений вдруге за свою історію.  Тодішній «зіц-голова», найнятий орендарем, невідомо як отримав дозвіл  на скидання води(або ж взагалі  не отримував). Знизу ж за течією – стратегічний державний об’єкт. Закупорений десятиліття тому шлюз роздовбали і вода ринула під залізничний міст, що знаходиться в пів-кілометрі нижче ставка. Це вже питання до надзвичайників.

Рибу почали черпати тоннами. За рік у орендованому ставку запущені коропи і товстолоби нагуляли жиру  до десятка кілограмів!  Можливе таке? Дайвери з Шостки виловлювали у руслі екземпляри по 20 і більше кіло!!!

То віддячили матки коропа і товстолоба,  що залишились з колгоспних часів.

Воду скинули. «Зіц-голова» орендаря зник з горизонту  ставка. Озера не стало, Студенок тік каламутним руслом у дірку в дамбі. Чия дамба, тобто – гідротехнічна споруда? А нічия. Колгоспні докумети на неї десь почили в бозі. Чи їх примусили почити. Вона й не орендарева.  Тобто орендар не мав права втручатися в механізм споруди. Це могло спричинити ще й трагічні наслідки, масштаб яких важко передбачити.

А раз дамба нічия, її  знову законопатили підручними засобами  краснокутці з ямпільчанами. Щоб врятувати озеро. Ставок почав наповнюватися водою, жити.І навесні 2014 року на змілілих  берегах з’явились рибалки з вудками. Ловили карася і коропа.  Риба вижила – і чимала траплялася на гачки!

Знову непорядок, живі гроші пропадають. І на березі Краснокутського ставка з’являється новий «зіц-голова» від старого орендаря. Ставок – «зариблено»!. Голова селищної Ради  ставить печатку на документі про зариблення – і в путь,  за добробут  населення! Біля величезної купи смердючого гною полови, залишеного попередниками, з’явилась «будка»  наступників.

Нові сторожі спостерігають, як ставок поволі набирається водою. При нинішніх спекотних літах нескоро це станеться, якщо станеться взагалі. І намагаються ганяти рибалок з вудками. Ставок зариблено!  «Карась-мальок», грамів по 300- 600,  справно чіпляється на гачок. 

Рибалки не поспішають тікати від сторожів. А чому б вони мали боятися НЕЗАКОННИХ власників ставка?

Тим паче, що  слід керуватися в першу чергу Законом, а зокрема статтею 47 Водного кодексу України. У ній зазначено, що згідно Правил аматорського й спортивного рибальства аматорський і спортивний лов риби для власних потреб дозволяється всім громадянам України у всіх водоймах України в межах норм (3 кг), затверджених Правилами рибальства.

Будь-який громадянин України може попросити пред’явити документи, що підтверджують факт оренди водного об’єкта, а також документи в яких зазначений вид риби, яку орендар за свій рахунок закупив і випустив для розведення. Однак це не виходить, що ловити іншу рибу, яка не належить орендареві, не можна. У випадку порушення цього права орендарями ставків, громадянам рекомендовано звертатися в органи прокуратури.

Справжніх рибалок у Ямполі багато. Нещодавно їх претензії щодо виконання норм Водного кодексу України, договору з орендарем вислухала тимчасово виконуюча обов’язки голови райдержадміністрації І.А. Панченко. На зустріч були запрошені начальники відділів адміністрації. Розмова вийшла конструктивна з багатообіцяючими позитивними наслідками для мешканців селища і для життя ставка.

Нинішні, енні представники орендаря, думають над тим, як владнати стосунки з рибалками. Хоча їм треба думати і над тим, що досудове слідство по кримінальному провадженню №42014200290000007 від 04.02.2014 року за ст.356 КК України за фактом самовільного користування водним об’єктом триває.

І. Богуца, член спілки журналістів України

4 thoughts on “Красний кут у глухому куті

  1. Молодец Иваныч,статья классная получилась.Жаль только,что беззаконие у нас на первом месте.Надо всем рыбакам не бояться отстаивать свои права,иначе эти крахаборы всё подомнут под себя!

  2. правильно так и надо бороться с беззаконием в нашем Ямполе, а нашей Цебульке уже не долго осталось больше Ямпольчанам она с таким подходом к законам больше не нужна, а ведь бывший учитель, а вам рыбаки ловите рыбу и не бойтесь время уже не то а машину Газ который они привезли на берег пора помыть его В РЕКЕ , а то он застоялся.

  3. Что она подписывала!? Цыбульке подсунули подложный документ за душистых опарышей. Видела она того малька? Она ни грама за краснокутцев не болеет. Хоть бы Исаев пристыдил. Депутат…

  4. А типа никто не знает, что за этим всем по сей день стоит Палагин и зарабатывает деньги на подставных.

Comments are closed.