В Ямполі кинули напризволяще пам’ятку природи місцевого значення та один з головних символів селища.

«Віковий дуб» – це не лише одне з найстаріших дерев, що збереглись в Ямполі, це справжній символ населеного пункту. Для багатьох поколінь ямпільчан він має особливе значення. Молодь у всі часи любила призначати зустрічі та побачення саме «біля дубу», що ріс за кілька метрів від районного будинку культури та танцмайданчика. Під розлогим гіллям дерева знаходились лавки, де у тінистій прохолоді відпочивали перехожі у спекотні дні. Тут чекали автобусів та зустрічали гостей селища. Напевно саме тому у всіх справжніх ямпільчан так болить серце, коли вони бачать, як гине це дерево.

«Віковий дуб» почав руйнуватись ще кілька років тому, але саме в цьому році темпи руйнування стали катастрофічними. Наприкінці червня, коли негода вдруге за рік пошматувала дерево, у багатьох склалось враження, що дуб ось-ось рухне остаточно. На щастя, цього не сталося, і ямпільчани отримали можливість зберегти, або хоча б якось продовжити життя свого гіллястого символу.

Звучали і інші думки. Багато хто говорив, що дуб «вже віджив своє» і в такому стані може у будь-який час рухнути на перехожих. Тож, треба приймати вольове рішення і зрізати дерево, доки воно не призвело до біди. В аргументах цієї сторони теж було чимало раціонального і найперше це те, що жодне дерево не варте людського життя. Здавалось, місцева влада опинилась перед складним вибором: лікувати чи зрізати. Кожне з цих рішень точно викликало б чимало незадоволення та критики, але здавалось, воно стоїть на часі і його слід приймати терміново.

Як виявилось, знайшовся ще й третій варіант – залишити все напризволяще і  чекати, що буде: простоїть ще кілька років – добре, завалиться остаточно – значить «прийшов його час». Але через таку безвідповідальність дерево продовжує руйнуватись і дуб справді може впасти на людей. Якщо, звичайно, не зробити якихось заходів по його лікуванню або «консервації». До перших морозів залишилось не так багато часу. Очевидно, що після зими ситуація погіршиться в кілька разів.   

До речі, в Ямполі живе легенда, що «Віковий дуб» – ровесник селища і був посаджений  нашими предками одночасно із заснуванням населеного пункту. Тож, для корінних ямпільчан втрата дуба буде особистою трагедією, яку можна порівняти з минулорічною пожежею в Чуйківці, коли в селі через банальну безвідповідальність згоріла старовинна церква, яка теж була ровесницею населеного пункту. Тоді ця втрата вразила всіх чуйківчан і  уродженців села, але було вже пізно.

________________ до теми _________________

На жаль, рішення залишити «все як є» дуже часто в Ямполі є типовим. Майже в самому центрі селища стоїть стара водонапірна башта, яка, напевно, вже втратила своє значення для водопостачання населеного пункту. Але досі не прийнято рішення ні про її демонтаж, ні про належне утримання. Тим часом, термінового ремонту потребує дах водонапірної башти, елементи якої можуть в будь-який час впасти на голови перехожих.

Схожа ситуація і з будівлею колишньої школи, що знаходиться по вулиці Леніна. Будівлю списали після дивної пожежі у травні минулого року. Зараз її масово розбирають на цеглу. Очевидно, що в такому стані вона може завалити і шукачів незаконного заробітку, і дітей, що можуть опинитись поряд.

3 thoughts on “В Ямполі кинули напризволяще «Віковий дуб»

  1. В эту категорию еще нужно добавить бывшее отделение связи по улице Боженка, бывшую музыкальную школу, руины Дома Пионеров, руины старой площадки завода. Непонятно какая судьба ждет здание бывшего суда на Пролетарском переулке, здание где была редакция районки по Ленина, старого дома культуры, типографии. А у них все праздники, да выборы.

  2. кто там баллотируется на местных выборах?

    вот актуальне темы, на которых можно заработать голоса, если все правильно преподнести.

  3. Да , вот еще и улицы надо переименовать. Интересно какой вопрос быстрее решится? Посмотрим.

Comments are closed.

error: Content is protected !!