Галузь освіти – ще одна «жертва» реформи децентралізації, про яку на Ямпільщині останнім часом говорять все більше

І це цілком зрозуміло, адже для педагогічних працівників та батьків учнів запахло «смаженим»: в районі можуть залишити всього три повноцінні, так звані «опорні» школи, а інші можуть невдовзі стати філіями, а то і взагалі зникнути.

Втім, жодних передумов для паніки немає, питання в районі практично ніким не піднімається. Створювати опорну школу взялись лише в Дружбівській міській об’єднаній територіальній громаді і то вимушено, через передачу закладів на баланс міської ради. А от на рівні області про створення опорних шкіл говорять багато, а значить це питання скоро «спустять» і на наш районний рівень. Тож, що збирається робити влада з нашими школами?
По своїй суті освітня «децентралізація» дуже схожа на медичну і зводиться до одного речення: «чим менше закладів – тим краще».

Як завжди, «реформаторами» керує висока мета – дати якісну освіту сільським дітям. Принаймні, так вони самі про себе говорять. Вони хочуть сконцентрувати матеріальні ресурси та кращі педагогічні кадри в певній школі, оснастити її сучасним лабораторним, комп’ютерним обладнанням, забезпечити шкільні автобуси для перевезення дітей з довколишніх сіл. Натомість малі школи, де немає ні обладнання, ні висококласних кадрів, перетворити на філії опорних шкіл, зменшивши їх рівень акредитації до І чи І-ІІ, тобто, «стиснувши» їх до рівня початкової школи або школи, де навчаються діти 1-9 класів.

«Це можливість доступу до конкурентної освіти для усіх школярів, незалежно від місця проживання, – коментує віце – прем’єр міністр України Геннадій Зубко. – Єдиний освітній простір передбачає системну комунікацію опорних шкіл на рівні кожної ОТГ, із створенням поглиблених навчальних центрів на базі окремих із цих шкіл. На рівні ОТГ будуть сформовані єдині розклади позашкільного життя, і діти разом займатимуться у кращих творчих гуртках, зможуть отримувати поглиблені знання з окремих дисциплін на базі кращих опорних шкіл», – говорить посадовець.

У влади свої аргументи: в школярів з села гірші результати ЗНО, і їх батьки менш освідчені, і вчителі, мовляв, на уроках думають тільки, як вберегти картоплю від колорадського жука. Такі відверто образливі коментарі «експертів» все частіше доводиться чути з телеекранів.
Готові реформатори взятись і за проблему малокомплектних шкіл, з якими пропонують «не церемонитись». За 25 років кількість учнів скоротилась на чверть, а кількість закладів залишилась сталою. В сільських районах, таких як наш Ямпільський, зменшення контингенту учнів відчувається ще більше.

Державна політика полягає в тому, що малокомплектні школи повинні перетворитися на початкові, бо ж малеча має займатися якнайближче до своєї домівки, а учні гімназійних класів повинні їздити в опорні школи. Згідно з Законом про бюджет, ті загальноосвітні школи, де нараховується менше 25 учнів, не отримають субвенцію. Водночас в експертному середовищі зараз превалює думка, що норму мінімальної кількості учнів для шкіл І-ІІІ ступеня акредитації треба підняти приблизно до 40.

На папері все виглядає дійсно дуже гладко і навіть продумано. В кожній громаді створюється потужний освітній центр, інші школи ніхто закривати не збирається, дітей з сіл зручно і комфортно довозять до школи автобусом, вчителі мають гідну зарплату і забувають про «колорадського жука». Але як буде на практиці?

Для цього спробуємо змоделювати освітню реформу на реалії нашого Ямпільського району. Насправді поняття «опорна школа» в районі відоме, ще з 2008 року, коли було прийнято рішення про створення трьох освітніх округів, а статус опорних отримали Ямпільська ЗОШ №2, Свеська спеціалізована школа №2 «ліцей» та Дружбівський НВК. Щоправда, тоді під цією назвою розуміли значно інші речі. Тож, навіть Дружбівська міська громада схиляється до того, щоб провести громадське обговорення з метою визначення, яка саме зі шкіл міста стане опорною. Хоча, навряд чи у кого є сумніви, що рішення щодо опорних шкіл справді буде переглянуто, адже опорними визначили найбільші і найновіші школи.

Якщо всі інші навчальні заклади, що розташовані поруч, перейдуть у підпорядкування цих шкіл і втратять хоча б один ступінь, то, наприклад, Імшанська ЗОШ буде навчати дітей тільки до 9 класу, а Усківська – взагалі до 4-го. Тоді у цих школах ще зменшиться і без того невеликий контингент учнів, що призведе до закриття закладів.

Важке питання і що буде з школами, які розташовані поруч. Що в Ямполі, що в Дружбі і Свесі відстань між школами мінімальна. Тож, якщо одна з шкіл отримає статус «опорної», який стимул отримають батьки вести дітей у школу-філію. Адже вони розуміють, що в опорній школі будуть створювати кращі умови, а дитині все рівно доведеться переходити у 10 клас опорної школи.

Важливе питанні і що робити зі скороченням робочих місць, адже навіть не закриття школи, а скорочення кількості класів, призведе до звільнення великої кількості вчителів. Чи зможуть вони знайти роботу і чи взагалі перейматиметься влада їх працевлаштуванням?
Не забудемо і про самих учнів з сіл, яким доведеться щоранку їхати в «опорну школу» на автобусі нашими дорогами. Практика показує, що цей автобус може до села просто не доїхати – це реалії нашого життя. А кожен пропущений урок може дорого коштувати школяру на ЗНО.

Доведеться владі і переконувати селян у тому, що вираз «закриють школу – пропаде село» невірний. Напевно, це буде найважчим, адже скільки б вона не вважала селян «неосвіченими», там живуть розумні люди, які зможуть поставити вірну оцінку роботі «реформаторів».

10 thoughts on “Одна школа на громаду?

  1. Я об этом предупреждал еще в прошлом году…. Та же участь ждет и больницы….

  2. короче убивается образование-наглухо.никто детей возить не будет 100 процентов-месяц повозят потом сломается автобус-потом снегом заметёт-потом ещё что-то-потом последняя молодёжь уедет куда глаза глядят-сёла заростут бурьяном-потом по весне подожгут-сгорят последние дома и вот вам-територия-пустыня.а итог один-скажут”сами виноваты”.ЛУЧШЕ-ДУМАЙТЕ-КАК ВЕРНУТЬ ЛЮДЕЙ В СЁЛА,ЧТО-БЫ БЫЛО ВЫГОДНО РАБОТАТЬ И ЗАРОБАТЫВАТЬ-ТОГДА И ДЕТЕЙ БУДЕТ БОЛЬШЕ В СЕЛЬСКИХ ШКОЛАХ.ВЕДЬ УКРАИНА АГРАРНАЯ СТРАНА?ИЛИ НЕТ?мне кажется ещё не поздно……..

    1. 1. Сейчас детей возят. Почему 100% перестанут?
      2. Зачем возвращать людей в села, и кто об этом должен думать?
      3. Современная аграрная страна нуждается не в наличии людей в селах, а в современных технологиях, технике, хранилищах и логистике.

  3. То налоги давайте предпринимателям уменьшать, то в школах давайте ничего не трогать и содержать 10-11 классы в селах, пусть там и выпускается всего несколько учеников. Давайте уж определимся с приоритетами.

    Хотите много полноценных школ и больниц — платите больше налогов. Хотите платить меньше налогов — оптимизируйте расходы. А так, чтобы и то, и это, даже в развитых странах не бывает.

  4. платили и жили честно-хватит,постоянное кидалово,теперь ни копейки государству,а вобще наверно на сваливать-никогда здесь нормально не будет

  5. правильно зачем люди селе уничтожить последних-легче землю будет делить

  6. современные технологии это химическая еда-после которой умершие не разлагаются 10-15 лет.мой вывод:раньше было херово,сейчас-жопа полная,будущего-нет…..

  7. Пане Президенте, якщо Вы интенсивно вводите программу децентралiзацii, то зробiть цена з розумiнням. Так як дитина (першокласник) яка мешкае на вiддаленних до единоi школи селах, мае прокинутись о 6:00, одолiти бiльше години руху по бездорiжю , повернулись додому зобитити уроки. Та лягти спасти близько 21 год. и т.д. Чи за цену ми боролись? Чи побажаэте Вт цьог своiм дiтям? Чи за це ми Вас выбирали?

Comments are closed.

error: Content is protected !!