Микола Негрій відзначений обласною премією імені А.С. Макаренка

Вчитель фізичної культури Свеської спеціалізованої школи №2 «ліцей» був відзначений найвищою педагогічною відзнакою Сумщини

Нещодавно наше видання поспілкувалось з Миколою Григоровичем про його життєвий шлях та педагогічну працю. До вашої уваги інтерв’ю з одним з найкращих вчителів району:

Миколо Григоровичу, розкажіть про себе

Я народився і виріс в селищі Свеса, в 2000 році закінчив Глухівський державний педагогічний інститут імені Сергеєва – Ценського, як він тоді називався, за спеціальністю фізичне та дошкільне виховання.

Після цього повернувся працювати у рідну школу, де викладаю фізичну культури вже вісімнадцятий рік.

Чому вирішили стати вчителем?

В дитинстві я десь вісім років займався лижними гонками в районній ДЮСШ. Вже тоді подобалась робота тренера, на яку мене надихав мій наставник Панченко Валентин Олексійович, за що я йому дуже вдячний.

Щоправда, коли поступав до ВУЗу у підлітковій голові ще не було планів працювати по спеціальності. Тоді, як і всім, хотілось грошей. Тож, думав про заробітки в Києві, чи Москві, але батьки переконали що школа це серйозно і назавжди. Окрім того, так склалось, що у мене дружина педагог, більше того вона з сім’ї педагогів. Це дуже вплинуло на моє становлення, як вчителя, адже коли я прийшов до школи мене оточували вчителі з досвідом, які не дозволяли розслаблятись.

Які ваші пріоритети в роботі з дітьми?

Вчителю фізичної культури не так важливо виховати з дитини відомого спортсмена, бо всі не можуть стати олімпійцями, важливо дати дитині можливість проявити себе в тому, чи іншому виді спорту.

Кожна дитина повинна розвивати у собі основні фізичні якості, такі як сила, спритність, витривалість, гнучкість. Це основа фізкультурно -спортивної роботи. Якщо ці навики розвинені, то їй буде легко в будь-яких видах спорту.

Зараз багато говорять про навантаження на фізичній культурі, чи не вважаєте ви що вони можуть бути небезпечними для здоров’я окремих учнів?

Якщо вчитель працює в школі  і знає дитину з першого класу, особливо в наших невеликих навчальних закладах, то він знає дитину досконально і знає яке потрібно дати навантаження. Тож, у нас таких випадків не було і, я вірю, бути не може. Прикро, що зараз забагато розмов навколо цієї теми, це заважає роботі вчителя.

Існує переконання, що зараз діти народжуються фізично слабшими, ніж років 10-20 тому. Чи не помітили ви це у своїй практиці?

Сильні діти є і будуть, про це свідчать наші перемоги. Просто учнів стало менше в 2,5 рази, тобто вибір у нас вчителів  та тренерів став меншим. Коли я закінчував школу, то там навчалось близько 700 учнів, а сьогодні трохи більше 300. В 2005 році я вперше випускав 11 клас у якості класного керівника, тоді було 60 випускників, а в 2018 році – лише 14.