«Страшний суд»: влітку 1892 року Ямпіль охопила жахлива пожежа

Посушливим літом за півтори години вщент  вигоріла базарна площа та центральний житловий масив містечка. Мешканці Ямполя підозрювали підпал.  

Про це у своїй книзі «В наши дни. Явно оказанная помощь святыми угодниками Божьими» писав наш земляк Яків Верховець. Книга датована 1915 роком.  Спеціально для читачів Ямпіль.INFO, ми оцифрували частину цієї книги, де розповідається про найжахливішу пожежу в історії нашого населеного пункту.  

«Дорогою від Глухова до Янполя, сестра розповіла мені подробиці страшної пожежі, яка була у нас влітку минулого 1892 року. Це була не пожежа, а «Страшний суд», як висловилась оповідачка. Вважають, що причиною пожежі був підпал. Більшість згорілих будівель були дерев’яними з солом’яним дахом. Засуха була жахлива. Як тільки опівночі спалахнула пожежа, то миттєво вогнем були охоплені вже декілька сусідніх будівель, а потім розпечене повітря викликало такий вихор, що полум’я і головешки перекидало на величезну відстань через одну-дві вулиці. Цьому також сприяли величезні запаси у базарних торгівців: пеньки, дьогтю, сала, спирту, а також наявність мисливського пороху.

В одну годину або 1½ години було знищено до 100 будинків кращої базарної частини містечка, на протяжності двох верств в довжину і однієї в ширину. Вся ця площа палала відразу з усіх кінців, тож про боротьбу з пожежею і рятування майна в цьому морі вогню не могло бути і мови. Ледве встигали рятуватися від вогню самі мешканці з дітьми, да і то не обійшлось без жертв. Не мало також загинуло у вогні і худоби. Багато людей втратили все своє майно і врятувались в одній білизні.

На ранок димились лише купи сміття від деяких кам’яних будинків і торгівельних лавок. Але найжахливіше і захоплююче душу видовище предстало у наступні дні, це плач постраждалих, вой собак, худоби, коней та овець. Останні не знаходячи своїх звичних приміщень і корму, по поверненню з полів, ходили по городам та поміж дерев обгорілих садів, жалісливо звучи своїх господарів, в той час, коли деякі з цих господарів самі з дітьми знайшли прихисток по окраїнам містечка, далеко від пожарища, іноді по декілька родин в одному дворі, і були раді якщо було можна переночувати під відкритим небом.

У багатьох людей будівлі не були застраховані, а майно тим паче. У більшості сімей не було жодних запасів продуктів харчування, а те, що було у базарних торгівців стало здобиччю вогню. Ціни на все страшно піднялись. Деякі бідні ще більше зубожили і були вимушені йти просити милостиню. На допомогу бідноті прийшов наш поміщик, який безкоштовно відпускав будівельний ліс для будівництва будинків і допомагав прокормитись на перший час.  

Потім, вже через багато часу, деякі отримали страхові виплати, почали якось відбудовуватись.

Коли ми з сестрою під’їхали до місця пожарища, то перед нами предстало жахливе видовище колишньої пожежі: в багатьох місцях ще стирчали труби і печі, обгорілі стовпи, а замість заборів тягнулись на скору збудовані загородження з жердин. Лише де не де виднілись на головній вулиці виднілись нові невеликі будівлі, почали будуватись хати без надвірних прибудов.

Серед них і наш новий невеликий будинок, про який, при зустрічі, батько сказав мені: «я несказанно радий, що у мене на старості є свій куточок. Не дай Боже у чужих людей жити».

В цей мій приїзд, куди б я не ходив у гості, до рідні або знайомих, всюди і всюди, тільки і розмов було про нещастя, яке спіткнуло містечко – пожежу. Ця обставина стала для мене приводом вести перемовини про  створення в Янполі добровільного пожежного товариства. С Божою допомогою справа швидко просувалась вперед. До часу мого від’їзду, незважаючи на недавню жахливу пожежу, яка розорила багатьох заможних мешканців, збори пожертвувань перевищували суму в 100 рублів, що за наявності бідного сільського населення, було прямо неможливим. Коли ще через декілька тижнів мешканці Ямполя дізналися, що і отець Іоан Кранштадскій благословив цю справу і вніс свій внесок 25 рублів, то внески швидко збільшились. До кінця року у молодого Товариства вже малось: кам’яний сарай вкритий залізом, дві пожежні труби, 10 бочок та інше», – писав Яків Верховець.

1 thought on “«Страшний суд»: влітку 1892 року Ямпіль охопила жахлива пожежа

Comments are closed.