Цінність історичного факту

У 1933 р., коли Україну знекровлював організований радянською владою Голодомор, в Артілі ім. Жовтневої революції був повний достаток продуктів.

Про це на своїй сторінці в Фейсбук написав директор музею Трудове братство М. Неплюєва Валерій Авдасьов

Свідок подій, агроном і викладач Воздвиженського с/г технікуму Є.І. Петренко (1897-1982) у своїх спогадах пише: “В то время (1932-1934рр.) в стране было плохо со снабжением продуктами питания, но в Воздвиженском все было благополучно, даже чувствовалось изобилие (sic!) особенно на работах”.

Вважаю, що цей факт тільки рельєфніше виділяє штучний характер Голодомору. Оскільки терроризувати голодом тутешній колгоспний люд не було ніякої потреби. Цілі Голодомору: позбавлення селян своєї землі і приватного майна, тотальна колективізація, моральний злам суспільства на користь колгоспного соціалізму – були досягнуті на цьому клаптику української землі . А Чернігівська обласна газета “Молодий комунар” друкувала спеціальні брошури, в яких пропагувався досвід воздвиженських комунарів.

5 thoughts on “Цінність історичного факту

  1. Брошурки то на Украинской мове напечатаны.Ну и где здесь угнетение Украинского языка совэтами?

    1. Ну ви даєте! Знайшли статтю людини яка померла у 1982 році. Та якби він щось ляпнув про голод йому кегебісти життя б спокійного не дали. У мене бабуся жила недалеко від Воздвиженського то розказувала, що голод був серйозний.

  2. еще один факт что голодомора на ямпольщине не было, автор целенаправленно искажает события подстраиваясь под политлозунги рагулей. Пусть съездит в архив СБУ что на Владимирской 35 и там с документами о “голодоморе” ознакомится.

    1. Голодомор был в тех регионах, где у людей ментальность – все себе, все в хату, соседу за межу глотку перегрызу. Вот там и были дикие случаи: у одних соседей все благополучно, а в соседней хате люди умирали от голода. А у нас наоборот – было принято всегда последним куском делиться. Поэтому и в 21-м, и в 33-м, и в 46-м у нас, хоть и шатались от голода и сметали каждую крошку, но не умирали голодной смертью, пережили как-то.

  3. Як манкуртів ковбасить від будь-якоі згадки про злочини комуняцьких андрофагів. Був штучний голод – був. Евдокія- прабабця моя згадувала про це . Пане Авдасьов – Ви робите святу справу. Не припиняйте своєі діяльності. Буду мати за честь особисто познайомитись з Вами.

Comments are closed.