Історик розповів про історію села Туранівка

Як на мене, це наймальовничіше село нашого краю. Великі вікові ліси, красивий широкий став, чиста річка, обрамлена зеленими луками, залишки колишнього панського маєтку зі старими розкішними липами, долинний рельєф з пагорбами – надають Туранівці особливого казкового колориту. А сосни з їх ароматом хвої і білий пісок навіюють почуття вічності.

Про це на своїй сторінці в Фейсбук написав директор музею Трудове братство М.М. Неплюєва Валерій Авдасьов

«Під гаєм в’ється річечка,

Як скло вона блищить.

Долиною зеленою,

Кудись вона біжить»

Мені здається, ці слова української пісні – про туранівскі місця. Село має цікаву історію.

У 1688р. царськими грамотами Петра І землі на яких знаходиться і село Туранівка були віддані Олексію Туранському, представнику української козацької верхівки. У 1704 році він був сотником Глухівським. Згодом О. Туранський став генеральним суддею.

Таким чином, з кінця 17 ст. село Туранівка належало династії Туранських. Один з них – Микола Дем’янович подарував Туранівку своїй хресниці Софії Іванівні Холанській, на якій оженився у 1809 р. Ілля Федорович Тимківський. Він поселився в Туранівці влітку 1811 р. У 1818р. він був обраний глухівським повітовим суддею, в 1825р. став директором Новгород-Сіверської гімназії. Сюди, в Туранівку він взяв на виховання свого племінника Михайла Максимовича (1804-1873), майбутнього академіка, першого ректора Київського університету, друга Т.Г. Шевченка. Тут пройшли дитячі роки (1811-1812) М.О. Максимовича. Він неодноразово відвідував Туранівку і в зрілі роки: у вересні 1849р., в липні 1852р.

В кінці ХІХ ст. письменник М.В. Шугуров (1843-1901), працюючи над біографією І.Ф. Тимківського, знайшов в Туранівці у онуки Тимківського Ольги Постельникової три великі скрині різних паперів. В тих скринях були сотні листів, які, мов дорогі реліквії передавалися з покоління в покоління. Про це Шугуров розповів у журналі «Киевская старина». На жаль доля туранівського архіву залишилася невідомою.

В книзі «Списки населенных мест Российской Империи», виданій у 1866 році значиться, що «в Турановке, при речке Шостке» було 10 дворів і проживало 72 людини. Тут діяв винокурний завод і православна церква Введення в храм Пресвятої Богородиці.

На початку ХХ ст. у Туранівці на правому березі ставу розташовувалась садиба поміщика Постельникова, до якої входили: його будинок , Введенська церква, сад, конюшня, млин на греблі, контора. Керуючим економією Постельникова був Козловський. У 1920-х роках в тут оселився священик з села Усок Володимир Неаполітанський, який став вчителювати у сільській школі. Церква і садибні будівлі були розібрані десь у 1925р. З тих матеріалів збудували школу в с. Говоруново та клуб в Олино. Сад у Туранівці мав назву «Варистий сад». Пізніше на цьому місці було парникове і тепличне господарство колгоспу ім. Жовтневої революції. На 2018р. у селі числилось 15 людей.

2 thoughts on “Історик розповів про історію села Туранівка

  1. Як на мене Туранський ганебний підлабузник Петра….а Білиця та Зорине більш пейзажні та мальовничніши місцини Ямпільщини.

  2. Ещё одна деревня, когда-то довольно живая, многолюдная и экономически развитая, теперь практически вымерла.

Comments are closed.