Костянтин Нерезенко: свою депутатську роботу хочу почати з доріг, як ґрунтових, так і асфальтованих

Вже цієї неділі в Україні відбудуться місцеві вибори, ямпільчани обиратимуть селищного голову, депутатів селищної, районної та обласної рад. Напевно, найвідповідальніший вибір для них – це вибір свого представника в селищній раді, адже саме цей депутат наступні п’ять років піклуватиметься проблемами округу і вибиватиме для нього кошти на освітлення, ремонт доріг, тротуарів, вирішуватиме інші проблеми мешканців. Практика показує, що залог успішності депутата – його активність, бажання робити корисні справи та наявність чіткого плану дій.

Ми продовжуємо знайомити ямпільчан з кандидатами в депутати селищної ради і сьогоднішня наша розповідь про 36-річного Костянтина Нерезенка. Він йде у селищну раду від округу №5, тобто за нього мають можливість проголосувати мешканці вулиці  Спасо-Преображенська (будинки 4-16, Гагаріна, Єгорівська, Дачна, Кооперативна, Красний кут, Бондарівка, Лісна, Миру, Травнева, Садова, Вербова, Шевченка, Шкільна, 75-ої Гвардійської дивізії, провулків Шевченка, Шкільний, села Івотка та селища Неплюєве. 

Костянтине, розкажи нам про себе

Я народився і виріс в Ямполі, де закінчив місцеву школу №1. Так, як з дитинства любив спорт та помітив, що маю хист до спілкування з дітьми – вирішив піти навчатися на вчителя. Спочатку здобував освіту в Путивльському педагогічному коледжі, а після його закінчення – у Глухівському педагогічному університеті.  

Повернувшись до рідного Ямполя, певний час працював землевпорядником в селищній раді, але коли в школі №2 з’явилась вакансія вчителя фізичної культури – не вагаючись пішов туди працювати.

Дуже любив роботу в школі. Окрім уроків, ми з дітьми полюбляли ходити в походи, займалися туризмом… Але в 2015 році був вимушений її покинути– потрібно було йти на фронт, захищати Україну.

Чому прийняв таке рішення?

Я просто не зміг сидіти вдома в той час, як мої учні воювали. Ледь не щодня гинули вісімнадцятирічні хлопці і я, прослуживши в армії та вміючи стріляти, просто не мав морального права ховатись за їх спинами.

Відбув мобілізацію і повернувся до школи. Вже за два місяці зрозумів, що поки йде війна – я потрібен там. Уклав контракт з 58-мою бригадою, потім другий, потім третій – вже з 72-гою бригадою.

На службі сумував за родиною, за рідним Ямполем?

Так, звичайно, розлука давалась дуже важко. Але те, що вдома мене чекали дружина та донечка, надавало мені сил.

Звичайно, сумував і за Ямполем. Коли я був на передовій, під постійними обстрілами, він мені часто снився вночі.

А яке місце в Ямполі тобі подобається найбільше?

Я закоханий в ямпільські ліси. Коли працював у школі, то часто місяцями міг жити в лісі: то ми ходили в походи, то з хлопцями грали в страйкбол, то просто з родиною збирали гриби та ягоди.

-З тобою не можна не погодитись, але ж ліси зараз варварськи вирубують…

Так, і на це не можна спокійно дивитись. Без жодного дозволу вирубують величезні лісові масиви, а кошти від продажу нашого лісу йдуть не в бюджет, а в кишені всім відомих людей.

-Як думаєш, що потрібно для того, щоб зупинити незаконну вирубку?

Я вже не вірю ні правоохоронним органам, ні екологам – єдина надія на самих ямпільчан, які мають нарешті об’єднатись і зупинити крадіїв. Лише ми самі зможемо це зробити.

-Ти вже вдруге йдеш у депутати, на минулих виборах люди тебе обрали представником  від своєї вулиці

-Так, п’ять років був депутатом селищної ради. Коли балотувався, то помітив, що на нашій вулиці багато маленьких дітей. Тоді я пообіцяв, що встановлю для них дитячий майданчик. Тоді в Ямполі їх ставили тільки біля багатоповерхових будинків, але ми досягли свого.

Пам’ятаю, що тоді вчергове збирався в АТО і депутат обласної ради Лілія Ричкіна запропонувала фінансову допомогу для придбання екіпірування. Я відмовився, але попросив, щоб ці кошти пішли на встановлення дитячого майданчика для діток з моєї вулиці, і Лілія В’ячеславівна стримала своє слово.

-Ми спілкувались з мешканцями твого округу, люди тебе здебільшого хвалять. Говорять, що за час твоєї каденції на вулиці з’явилось освітлення, зараз завершується будівництво водогону.

Приємно, але перш за все за це потрібно дякувати селищній раді.  

-Сьогодні ти знову вирішив йти у депутати, тільки тепер у тебе буде значно більший округ, не дві-три вулиці, а щонайменше третина Ямполя, що збираєшся там змінювати?  

Так, подав свою кандидатуру як самовисуванець. До останнього думав не йти, але попросили люди.

Проблем у моєму окрузі вистачає, але я хочу почати з доріг, як ґрунтових, так і асфальтованих.  Наприклад, по Єгорівській (колишня Горького) та прилеглих вулицях дуже жалива дорога, влітку ще можна якось пройти, а весною та восени там без гумових чобіт та калош не можна ходити. Зрозуміло, що покласти там асфальт нереально, але робити грейдування двічі на рік та завозити щебінь селищна влада може.

Разом з однодумцями вже добиваємось ремонту державної дороги, яка проходить вулицею Бондарівка. Окрім поганої якості дорожнього покриття там проблема в тому, що при проїзді зерновозів та лісовозів у людей трусяться будинки. Та і сама дорога настільки вузька, що коли два автомобілі розминаються – пішоходам немає куди діватися.

У жахливому стані дорога по вулиці Гагаріна, автомобілісти вже об’їжджають її іншими вулицями. Там потрібно терміново зробити хоча б ямковий, а в ідеалі повноцінний ремонт. Те саме стосується і дороги до нашої залізничної зупинки Івотка. Щоденно сотні людей з сумками вимушені йти по її вибоїнах. Тож ця дорога має ремонтуватись в першу чергу.

Дякуємо за інтерв’ю і бажаємо тобі перемоги.