Садовод Михайло Федоренко і піонери юннатівського руху України

Ті, хто займаються краєзнавством знають ту особливу емоцію відкриття нового («Евріка!»), коли тобі вдається встановити імена людей на старій, нікому не відомій фотографії. Так, досліджуючи фотографію колективу Воздвиженської агрошколи 1926 р., я знайшов на ній садовода Михайла Михайловича Федоренка, (роки життя орієнтовно: 1894-1987). Він – в центрі у кожусі і смушковій шапці.

Селекціонер і педагог М.М. Федоренко прожив у Воздвиженському 10 плодотворних і щасливих літ (1925-1934). Після закінчення Київського інституту професійної освіти, він викладав ботаніку у Воздвиженській агрошколі і керував роботою біологічного «мічурінського» гуртка. У пострадянський час слово «мічурінці» набуло іронічного звучання. На те є свої причини. Але з цього гуртка вийшло багато справжніх вчених-біологів, агрономів, які працювали у провідних с/г інститутах і навіть в академії наук СРСР. Кандидатами с/г наук, селекціонерами стали О. Демченко, І. Костюченко, О. Поправко, П. Терницький. Треба сказати, що селекційна лабораторія діяла у Воздвиженському задовго до Радянської влади – ще з 1905р. Її заснував відомий садовод Трудового братства С.Ф. Черненко. Естафету від нього прийняв М. Федоренко. Він створив тут 5 сортів яблуні.

Академік М.Ф. Кащенко, ознайомившись у 1932р. з роботами М. Федоренка і його гуртка, запропонував організувати у Воздвиженському опорний пункт Акліматизаційного саду. Ця ідея не була втілена. Але активна діяльність гуртка сприяла створенню у Воздвиженському в 1939р. великого 50-гектарного сортовипробувального саду – дослідного поля Українського науково-дослідного інституту садівництва (м. Київ). Про це плодовод дізнався вже перебуваючи на новому місті роботи, у Житомирському с/г технікумі. Восени 1934р. М.М. Федоренка звільнили з посади викладача Воздвиженського технікуму – це була чергова «партійна чистка». Йому і його дружині Марті Федоренко – вчительці української мови, «пришили» український націоналізм. Про воздвиженський – яскравий і динамічний період своєї діяльності М. Федоренко розповів у книзі «Молоді перетворювачі природи», яка була видана у Києві в 1957р.

Сьогодні ентузіазм юних перетворювачів природи видається наївним і невиправдано оптимістичним. Але треба віддати їм належне – вони будували і створювали сади. І ми, нащадки цієї землі, маємо берегти про них пам’ять.

Валерій Авдасьов,

директор музею Трудове братство М.М. Неплюєва