Помічник Лесі Українки: випускник Воздвиженської школи товаришував з видатною поетесою

Цю історію на своїй сторінці в Фейсбук опублікував директор музею Трудове братство М.М. Неплюєва Валерій Авдасьов

В книзі «Воздвиженская школа – колыбель Трудового братства» (СПб., 1895) про нього значиться: «Федор Петруненко, 14 лет, сын солдата Шостенского порохового завода. Принят 4 августа 1894г.» Це був майбутній літератор Федір Григорович Петруненко (1879-1938 ). Краєзнавець Віктор Терлецький дослідив його біографію.

Ф. Петруненко був другом сім’ї Косачів і особливо близько потоваришував із Лесею Українкою в останні роки її життя. У ту пору поетеса була вимушена через хворобу жити на півдні – в Криму, Грузії, Італії. Одним з тих, хто зв’язував письменницю з Україною був Ф. Петруненко. Він писав: «В роках 1911-1913, під час мого перебування в Києві, стоячи близько до журнальних справ, я взяв на себе клопіт допомагати особистим, літературним та іншим справам Лесі Українки…»

Допомога Петруненка була щирою і своєчасною. Про це свідчить сама Леся Українка у своїх листах до матері та самого Ф. Петруненка.

Петруненкові належить честь надрукувати останній творчий задум Лесі Українки — план-конспект ненаписаної драматичної поеми. Смерть Лесі Українки глибоко вразила Ф. Петруненка. У 1914р. він полишає літературні справи, покидає Київ і повертається до рідної Шостки.

І лише з часом, коли року 1923-го тут виникає літературна організація «Стройка», береться за перо. Інколи друкує поезії на сторінках місцевої преси. В літературному альманасі «Вперед» (Глухів, 1928р.) Петруненко надрукував три раніше невідомі листи Лесі Українки до нього.

30 квітня 1938 року Ф. Петруненка заарештували в Шостці. Звинувачували у належності до партії есерів та в участі у збройному повстанні проти більшовицького загону Ремньова у 1918 р. Рішенням «трійки» при Чернігівському обласному управлінні НКВС УРСР Ф. Г. Петруненко був розстріляний 7 червня 1938р. Реабілітований в 1957 р.

Фото з книги В. Терлецького “З берегів Шостки”. – Суми, 1995р.