Село Воздвиженське в останні роки Радянської влади

У листопаді 2020р. Школа антропології і музейної етнографії Оксфорду відкрила новий проект з вивчення феномену пустоти і занедбаності міст і сіл на пострадянському просторі. Проект називається «Emptiness: Living Capitalism and Democracy After (Post)Socialism» https://www.anthro.ox.ac.uk/funding#collapse388476

Про це на своїй сторінці в Фейсбук пише директор музею Трудове братство М.М. Неплюєва Валерій Авдасьов

В історії села Воздвиженського було два помітних цивілізаційних періоди: християнський общинно-братський, в кінці ХІХ – на початку ХХ століття, і колгоспно-соціалістичний, на схилку ХХ століття. Оксфордський проект спонукав мене занотувати хоча б загальні відомості про останній період. Адже ми, краєзнавці, маємо дбати про те, що люди будуть пам’ятати завтра.

Отже, в 1988р. у селі Воздвиженському проживало 1195 людей. У сусідніх селах: Грем’ячці – 747, Говоруновому – 174, Олиному – 155, Туранівці – 96, Сороковому Клину – 77, Рождественському – 67, Окопі – 38. Всього по сільраді – 2549 людей. Треба зазначити, що в 1963р. у сільраді проживало 4319 людей, а у Воздвиженському – 1734, з яких бл. 400 людей – студенти с/г технікуму.

У середній школі начався 191 учень, працювало 23 вчителя. У дитсадку-яслах – 102 дітей, 16 працівників. У селі діяла лікарня на 25 ліжок: 12 медпрацівників, стоматологічний кабінет. Поштове відділення. Гостьовий будинок. Аптека. Громадська їдальня на 50 місць, пекарня. Було 7 магазинів і закупівельна «сільпівська» контора. А ще пункт побутового обслуговування: перукарня, пральня, майстерня з ремонту взуття. Будинок культури із залом на 650 місць. В його приміщенні знаходились: кіноустановка, бібліотека, духовий оркестр, народний хор, лекційний зал, музей історії села.

Основним місцевим підприємством був крупний радгосп ім. Жовтневої революції, в якому працювало майже 600 людей, і який входив до складу «ПО Укрмяспром». Директором радгоспу у 1986-1995 рр. був Олександр Мандрика. Радгосп мав 5913 гектарів землі, з яких: ріллі 3485га, лісу 606га, сіножатей 469га, присадибні ділянки 298га, промислові сади 219га, виробничі площі 170га, пасовища 124га, інші 542га.

Протягом 1986-1991рр. на території радгоспу було зроблено асфальтове покриття доріг до всіх сіл, збудований новий дитсадок на 140 місць, 10 двоквартирних житлових будинків і відремонтовано ошатний, ще неплюєвський двоповерховий будинок, де розміщалось правління радгоспу і сільрада (згорів у 1997р.). Розпочато будівництво нової лікарні, автобази і водогону. У саду на площі 25 га посадили молоді яблуні, груші, вишні.

На початку 1980-х рр. у радгоспі збудували потужний тваринницький комплекс з вирощування великої рогатої худоби, на фермах якого в 1989р. утримувалось 4620 голів худоби. Також діяло 5 свиноферм на 1565 голів. Молочно-товарні ферми на 500 дійних корів і 150 телиць, вівчарня на 800 овечок і пасіка на 140 вуликів.

Техніка радгоспу складалась з 52 тракторів, 12 зернозбиральних комбайнів, 16 кормозбиральних і п’яти екскаваторів. Автопарк налічував 68 автомобілів. Були свої ремонтні майстерні, АЗС і відділ електриків – 23 чол. У радгоспі – 860 електромоторів, 25 радіостанцій. Споживання електроенергії по радгоспу складало до 2,0 млн КВт на рік.

В господарстві було чимало підсобних підприємств: 1) Будівельна бригада з теслярською майстернею і лісопилкою, яка виробляла до 800куб. м пиломатеріалів на рік. 2) Пенькозавод потужністю 300т волокна коноплі і 300т шпагату на рік. 3) Цегельний завод – 1,5млн шт. на рік. 4) Цех з виробництва комбікорму (АВМ-1,5) – 500т на рік. 5) Два зерноочисні комплекси ЗАВ-20. Окремо працював пошивний цех від Конотопської швейної фабрики.

За 1989 рік радгосп виробив: зерна – 3326 тон, картоплі – 2282 т, овочів – 37т, м’яса – 962т, молока – 1381т, яблук – 610т, коноплі – 115т. Грошовий дохід радгоспу склав 894тис. руб. У 1981р. на території колишнього технікуму влаштували «Воздвиженскую исправительно-трудовую колонию».

У 1994р. вона стала підрозділом Шосткинської виправної колонії №66. В 1988р. в ній перебувало бл. 500 в’язнів. Служило 15 офіцерів, 10 вільнонайманих і загін охорони 20 чол.

Треба сказати, що наявність у селі багатого радгоспу не означала, що його мешканці живуть у повному достатку. Так, радгосп утримував заклади культури, дитсадок, пристойну футбольну команду, допомагав школі. Заробітна плата працівників у 1986-1988рр. складала 80-120 рублів на місяць. (Зимове пальто коштувало тоді 80 руб., черевики – 25руб.) У магазинах можна було вільно придбати лише найнеобхідніше. Речі прості і насущні: їжа, одяг, взуття, газ, електрика, бензин – коштували дешево. А речі якісні і імпортні – дуже дорого. Наприклад, джинси вартували 140 руб., кольоровий телевізор – 800руб. Панував дефіцит.

Селяни змушені були, окрім роботи в колгоспі, вести своє натуральне господарство. Кожна сім’я мала 30 соток картопляного городу, не менше двох свиней, два десятка курей, кролів, та іншу живність. Адже м’ясо у магазині «викидали» рідко – коли хтось здавав у сільпо зарізане порося. А хліб, який коштував 15-20 копійок і яким годували свиней, розхватували зразу, іноді прямо з хлібовозки.

Одного разу я запитав О.П. Мандрику, чому в магазині немає м’яса і дефіцит хліба, у той час коли радгосп виробляє тисячі тон зерна і м’яса? На це він відповів: «У нас в стране пятимиллионная армия и огромные территории, где живут люди, но ничего не растет. А еще нам надо помогать странам нашего социалистического лагеря». До загибелі ж самого флагману цього табору – Радянського Союзу залишалось три роки…

21 thoughts on “Село Воздвиженське в останні роки Радянської влади

  1. Это что же получается?! Жили при союзе лучше?! Это точка зрения идет в разрез официальной,где Радянський Союз був тюрмою народiв….Кстати, это сейчас расценивается как восхваление и карается 😕

    1. Конечно, лучше. В двух последних абзацах это особенно ярко продемонстрировано.

      1. Ага, хлебом свиней кормили. Собственных свиней причём. Очень бедно жили, голодали прям))

    2. Так я ж и говорю, лепота. Прополешь 30 соток картохи, свиней-кур накормишь, коровке сена заготовишь – не жизнь, а мечта.

      Непонятно только, зачем эти селяне детишек в город отправляли, чтобы те учились, а не в земле ковырялись; почему сейчас не хотят загорать на своих сотках и навоз поутру чистить, а всё в магазин за мясом и молоком топают.

      Странные какие-то. Хорошо хоть Вы не такой, сами мясо себе растите, корма хаврошам добываете, за соломой бычку с мешком на поле ходите. И не голодаете, конечно. Завидую прямо (с пустым желудком, конечно).

      1. Ага, а то я смотрю – сейчас огороды пустые стоят, ога)) И ни кур, ни уток, ни свиней ни у кого.
        А нет, понимаю: 30 лет назад все были «змушэни» обрабатывать огороды и ухаживать за скотом, а сейчас все это делают сугубо ради эстетического удовольствия)) Ну нравится им торчать на огороде в позе «собака мордой вниз» и свиней резать. Красиво жить не запретишь))

        1. Что-то я Вашей логики понять не могу.

          Когда при Союзе люди вкалывали на огородах и по хозяйству, то это, по-Вашему, счастье было и процветание. Аж “хлебом свиней кормили. Собственных свиней причём.”

          А когда сейчас вкалывают, то это от нехватки средств, оказывается. Может, и тогда, и сейчас причина была одной и той же, не?

          А что касается пустых огородов и всяких кур, свиней, коров, то да. Обрабатывают все меньше, заводят все реже. Я понимаю, что Вам за Вашими хлопотами по хозяйству голову поднять некогда, но Вы как-нибудь все-таки выберитесь в город, пройдитесь по соседям, особенно тем, что помоложе, поспрашивайте у них, что они растят. По округе пройдитесь в направлении чернобыльских, сельхозтехники, Октябрьщины, посмотрите на заросшие травой наделы. Поузнавайте, сколько коров в Ямполе осталось. Может, окажется, что не так и плохо все. Что и кур-гусей не растят, и по 20 соток картоху не садят, но и с голоду не пухнут. Почему-то.

          1. Угу) Шикарно все. Только в 1980-х бревенчатый домик в окрестностях Ямполя стоил почти как однокомнатная кооперативная квартира в Киеве, а сейчас за киевскую квартиру можно всю деревню скупить. Очевидно, из-за того, что жить стало лучше, жить стало веселее. Работы нет, за зарплату 7 тысяч люди порвать друг друга готовы, маленькие деревни вообще вымирают, но нам хорошооооо….
            При Союзе колхозники, между прочим, не только для себя мясо выращивали, но и на продажу в город, и это была ого-го какая нехилая прибавка к зарплате (тоже неплохой, кстати, почти как у инженера) в колхозе. Да, работали много, но много и имели. А сейчас пашут, чтобы просто с голоду не помереть, потому что зарплаты только на хозтовары и хватает, если вообще работа есть. Травой и березами зарастают бывшие колхозные земли, а личные огороды как обрабатывались, так и обрабатываются. Что-то я английского газона ни у кого на огороде не наблюдаю.

            1. Sanity Fount : Жизнь и общественные настроения того времени прекрасно описал Михаил Жванецкий в своем опусе “Паровоз для машиниста”. 1986г.

              ” Приходят на завод тысячи людей – работают, строят себе базу отдыха, открывают новую столовую, озеленяют территорию, получают к празднику заказы. Что главное – занять эти тысячи работой или дать тем тысячам пылесосы, без которых они жили и живут? Стучит в море пустой пароход, дымит по улице пустой грузовик, стоит в городе пустой магазин, а вокруг кипит жизнь, люди поддерживают друг друга, выступают на собраниях, выручают, помогают в работе, знающий обучает отстающего, пожилой передаёт молодым, бригада избавляется от пьяницы, непрерывно улучшается и совершенствуется станочный парк и научные исследования удовлетворяют самым высоким требованиям. А включаешь – не работает”.

              http://old.lgz.ru/archives/html_arch/lg252006/Polosy/16_4.htm

              1. Почему ж пустой пароход? Вовсе не пустой. Мои колхозные родственники каждый год в речной или морской круиз на две недели ездили на пароходе. И раз в два года летали на Дальний Восток самолетом. Сейчас уже 30 лет как забыли, что это такое – пароходы и самолеты. А помните, как у нас в Ямполе гражданская авиация была? Не помните? А я помню.

            2. Даже не знаю, что ответить. Квартира в Киеве должна стоить как домик в Ямполе. Зарплата колхозника с леваками должна быть как зарплата инженера. Земли колхозные не обрабатываются. Бред какой-то, честное слово.

              Ваш совок с его дефицитами, уравниловкой и надоями уже не вернуть, успокойтесь.

              А так, у кого есть желание работать, голова на плечах и руки из правильного места и при совке не тужил, и сейчас не голодает.

              1. Употребление слова «совок» и неспособность понять связный текст – явления одного порядка, давно замечено)
                Естественно, никто вам больше ничего не вернёт, и нового не даст тоже. Тридцать лет деградации на государственном уровне – это вам не баран начихал.

                1. Уместить в голове дефицит мяса в продаже в селе с огромным поголовьем скота и чувство гордости за страну, которую “просрали” — это следствие именно такой “неспособности”.

                  И ни 30, ни 100 лет Вам не хватит, чтобы сделать простой логический вывод, что развалилось оно все не просто так. Потому что вместо мозгов — величие.

                  Варитесь в нем и дальше.

                  1. Конечно, не просто так. Достаточно почитать труды идеолога перестройки Яковлева и интервью Горбачева, чтобы понять, что разваливалось все умышленно и целенаправленно. Но для этого надо уметь воспринимать чуть более сложные тексты, чем фейсбучные «лонгриды».

          2. Какие свиньи,какие коровы? Все свиньи сейчас по кабинетам сидят.

  2. Не хлебом единым жив человек! Нужно есть ,чтобы жить , а не жить , чтобы есть.

  3. Переписку Троцкого с Каутским еще перечитай пару раз. А то у тебя “чуть более сложные тексты”.

Comments are closed.