Спадщина: як зберігаються сільські клуби та школи

Окремі проєкти, як і написання книг та картин, потребують багаторічної праці. Процес може затягнутись надовго.

Про це у своєму листі на адресу Ямпіль.INFO пише автор проєкту «Без людей» Едуард Баранов.

Ідея фотопроєкту «Без людей» реалізується вже понад 8 років. Мені, як автору, доводиться кожні 5 років фотографувати наші населені пункти з одного ракурсу для порівняння. Це дає можливість більш критично оцінювати зміни.

В одній з моїх попередніх статей зазначалось, що я не займаюсь демографічними та статистичними дослідженнями, а також журналістськими розслідуваннями. Мої публікації є простими нарисами – малим літературним авторським жанром, ілюстрованим фотографіями.

Днями я завітав до села Дорошівка, де повторив один з сюжетів. Там мені довелось поспілкуватись з невідомим мені чоловіком, який дуже нервово відреагував на фотозйомку, де в кадр разом з відремонтованою цегельною будівлею потрапляв зруйнований головний корпус школи. Точніше, не сам корпус, а його залишки – купа старих колод.

Я поцікавився, чому його не зберегли, як в Білиці, чи не відновили. На це він відповів, що цією будівлею вже давно не користувалися, так як до школи ходити не було кому. І вона взагалі була стара та аварійна, як і клуб, що був забурений раніше. Крім того, чоловік зазначив, що деревина для будівництва школи була використана з розібраної старої церкви і вона вже відпрацювала свій ресурс та годиться тільки на дрова. Коли і з якої деревини був побудований клуб, добродій не пояснив, бо пішов від мене роздратований.

Його позиція зрозуміла та начебто логічна, але я недарма згадав за Білицю. Ще в 1980 році в Дорошівську сільську раду входила і Білиця. Після утворення окремої Білицької сільської ради, громади Білиці та Дорошівки були майже тотожними за розмірами та населенням, з невеликою перевагою останньої. Навіть через 30 років – в 2010-2011 роках, коли школи в цих селах призупинили свою роботу, їх населення було приблизно однаковим. Сільради були дійсно схожі, але у місцевої влади були різні підходи. Клуб в Білиці не лише було збережено як будівлю, він функціонував повноцінно та досі є місцевим осередком культури. Попри всі негаразди, він не зачинявся та не припиняв своєї діяльності. Білицька школа, яка припинила роботу в серпні 2010 року , досі збережена в задовільному стані, про що свідчать світлини різних років.

До речі, Білицька школа ще довоєнної побудови, в 1958 році її добудували зі старовинної дерев’яної церкви, яка спочатку була перевезена до Білиці з с. Івотка (Рудня), а за радянських часів використовувалась як колгоспна комора. Старовинна деревина, з якої складена школа, стоїть і зараз. Про її вік свідчить, зокрема, срібна монета, датована 1750 роком, що була знайдена під час розбирання старої церкви. Але це історія для окремого нарису.

А чи вести боротьбу за збереження та примноження, або існувати в парадигмі завченого безсилля та приреченості – кожен вирішує для себе сам.

с. Дорошівка 2016-2021 роки

с. Білиця 2015-2021 роки