Ямпільське інформаційне агентство пропонує до уваги читачів серію власних краєзнавчих досліджень і перша наша розповідь про зниклий хутір Брод та старовинну переправу через річку Івотка.

Ще 140 років тому шлях через річку Івотка пролягав не через Рудню (с. Івотка), як зараз, а через урочище, яке в Ямполі називають «Затон», або «Шамрайка». У старі часи  наші предки користувались у цьому місці бродом, а пізніше побудували там дерев’яну греблю. Хутір, який був розташований поруч з нею мав назву Брод, а ямпільська вулиця, що вела до нього – Бродівська.

Про це, зокрема, писав ямпільський краєзнавець Віктор Цвілодуб: «вулиця Бродівська (Щорса) вела від лівого берега річки Івот, де був брод (природна переправа через річку) на хутір Броди по дорозі на Білицю. Люди здавна приглядалися до природних переходів. І в нас зустрічаються броди, очевидно, мілину (піщані), і кам’яні броди – перехід по камінню. Цей топонім теж виник від природно-географічних особливостей нашої місцевості».

Цікаво, що ідея будівництва моста на Рудні виникла лише в 1884 році, про що є запис в журналі «Глуховского уездного собрания», де ми знайшли виступ ямпільського поміщика Миколи Івановича Неплюєва:  «Мне осталось сказать ещё несколько слов относительно предложения Управы об изменении направления дороги из Глухова на Середину Буду, направив оную на д. Рудня вместо х. Брода. Действительно, это направление короче на две версты. Обь одном можно пожалеть, что Управа не представила плана изменения дороги и сметы на сооружение моста через реку Ивоть; сколько мне помниться это направление существовало и прежде, но Земство ходатальствовало пред Правительством о изменении этого направление потому, что не решалось сделать затраты на возведение двух или трёх мостов длиною в совокупности не менее двух сот сажень. Теперь Управа предполагает несколько изменить направление в этом месте дороги, купив у крестьянина Коровенко часть его усадьбы, стоящей на берегу реки, но так как всякая река имеет два берега, то несколько странно, что Управа не упоминает о другом береге, к которому она примкнёт свой мост».

Проте і з побудовою «руднянського» мосту, дерев’яна гребля біля хутору Брод залишилась і слугувала ямпільчанам до 60-х років минулого сторіччя.

Де знаходився хутір Брод?

Друга половина ХХ століття ознаменувалась зникненням багатьох маленьких хуторів на Ямпільщині, така сумна доля спіткала і старовинний Брод.

Якщо вірити книзі «Список населених місцевостей Глухівщини», яка в 1927 році була видана Глухівським Округовим Статистичним Бюро, то цей хутір до Другої світової війни мав 14 мешканців. Ще 11 мешкало в менш відомому хуторі Бродок, який підпорядковувався Ямполю, а не Білиці.

Для того, щоб точно визначити місце, де знаходився хутір ми скористались детальною воєнною картою 1941 року, де вказано місце розташування цього населеного пункту. Більше того, ми відшукали його залишки на місцевості.

Хутір знаходився на правому березі Івотки, у тому місці, де зараз над річкою проходить лінія електропередач та перетинається з ґрунтовою дорогою на Білицю. Зараз про те, що колись в цьому місці стояли житлові будинки нагадують лише зарощі бузку та цегла, яка де-не де ще видніється з землі.

Чому у наш час на Івотці немає природньої переправи?

Справді, сучасна Івотка в цій місцевості немає місця, придатного для переправи через річку – «броду», який згадується в історичних джерелах. Непридатні для переправи і круті схили берегів.

Скоріш за все річка зазнала величезних змін в 60-х роках минулого сторіччя, коли на ній побудували дамбу. Про це свідчить порівняння карт за 1941 та 1986 роки:

Під час будівництва бетонної дамби, річку перегородили в місці, яке зараз називають «дитячим пляжем» на Затоні, натомість для неї викопали нове русло. Зміни торкнулись величезної ділянки довжиною в декілька сотень метрів. При цьому, як видно на останній карті, русло було змінено не лише біля дамби, а і за хутором Брод.

Старожили згадують, що після будівництва дамбу прорвало. Тож, на річці проводили роботи, щоб зменшити навантаження на штучну гідроспоруду. Можливо, такі істотні зміни пов’язані саме з цим.   

Звідки походить назва «Шамрайка»?

На карті за 1941 рік позначене поселення на місці, де зараз від затону відходить канал. Імовірно, що це і був лівобережний хутір Бродок, про який ми згадували вище. Можливо в ньому, або десь поруч, мешкала і родина Шамраїв, від прізвища яких походить ще одна назва урочища.

Цікаво, що це прізвище можна зустріти і в архівних джерелах. Зокрема, у матеріалах «Глуховского уездного собрания» міститься інформація про руйнування льодоходом греблі біля х. Брод і визначення суми коштів, які були необхідні для її ремонту. Згадується, що до представників земства з своїми пропозиціями підходив чоловік з прізвищем Шамрай.

Як змінилось урочище?

Порівняльний аналіз історичних карт та письмових згадок говорить про те, що урочище Затон дійшло до нашого часу зовсім не у тому вигляді, в якому його пам’ятають наші предки. Це пов’язано не лише з будівництвом дамби та зміною русла річки, а і з рядом інших речей.

Безумовно змінило місцевість будівництво коноплезаводу, яке відбулось в 20-х роках минулого сторіччя, а ще на Затоні виріс величезний лісовий масив, якого в роки Другої світової війни там не було. Мова про сосновий ліс, який протягнувся від ямпільських очисних споруд до Затону, не було і лісового масиву, який у нас час тягнеться від руїн льонозаводу вздовж вулиці Шкільна.