Директор музею Трудове братство М.М. Неплюєва Валерій Авдасьов на своїй сторінці в Фейсбук розповів про початок життєвого шляху нашого відомого земляка

На другий день після свята Воздвиження 1851р. до Преображенської церкви містечка Янполя під’їхали дві розкішні карети, запряжені четвірками, чудових, одномасних «сірих у яблуках» коней. З карет вийшли святково вдягнені люди і неквапливо прослідували до храму. Одна з молодих дам несла на руках немовля. Через якусь годину поважні прихожани залишили храм. А в метричній книзі церкви Преображення Господнього, містечка Ямпіль, Глухівського повіту Чернігівської єпархії з’явився новий запис: «1851 года, месяца сентября 11-го числа у гвардии штабс-капитана в отставке Николая Ивановича Неплюева и законной жены его Александры Николаевны Неплюевой, урожденной баронессы Шлиппенбах, оба православного вероисповедания, родился сын Николай, который крещен 16 сентября того же месяца приходским священником Иоанном Юркевичем с причтом. Восприемниками ему, Николаю от святого крещения, были полковник в отставке и кавалер Иван Иванович Неплюев, командир Шостенского порохового завода генерал-майор Александр Петрович Синельников и графиня Наталия Ивановна Шуленбург».

Так розпочався життєвий шлях Миколи Миколайовича Неплюєва (1851-1908), 170-річний ювілей якого відзначається в цьому році. Час від часу доводиться чути від зацікавлених земляків: «А правда, що Неплюєв народився в Ямполі? А правда, що Неплюєв похований у Воздвиженському?»

Так поставлені запитання свідчать про те, що в уявленні людей постать М.М. Неплюєва – це щось зовсім нетутешнє, дивне, далеке, і разом з тим – глибоке, високе, величне. Щось таке, чого немає в нашому повсякденному «простому» житті. Насправді ж, половина земного життя Миколи Миколайовича пройшла на нашій землі. Тут він народився, тут він і похований.