У святкуваннях з нагоди Дня селища Свеса взяли участь майстри народного промислу, зокрема, родина Ігоря Єршова, яка професійно займається плетінням виробів з лози.
Голова творчої родини родом з Ямполя, але вже багато років проживає в Конотопі. На наше прохання майстер погодився розповісти про своє рідкісне ремесло читачам Ямпільського інформаційного агентства.
Ігоре, розкажіть, будь ласка, як Ви навчились виготовляти такі чудові вироби?
Мене з дитинства приваблювала ця справа, я читав роботи англійських авторів та матеріали, які тоді досить примітивно були представлені у радянському друці: книгах, журналах та різноманітних брошурах. Збирав ці знання по крихтах і в результаті довгого пошуку дійшов до того технологічного процесу, яким користуюсь зараз.
В дитинстві займався не лише лозою, а й іншими матеріалами, які використовували наші предки: освоїв плетіння з рогози, соснового кореня, кореня липи, верби, берести… Вже з появою інтернету у мене з’явилась можливість дізнаватись про матеріали, які використовувались майстрами в інших країнах. Зокрема, мова йде про корінь волоського горіха та винограду.
А які речі Ви виготовляєте?
Асортимент необмежений, єдине, чим ми не займаємося – це меблями. А так виготовляємо все, що користується попитом: кошики всіх видів, обплітаємо пляшки, робимо хлібниці, столики для подачі кави, жіночі сумки, рюкзаки… Все, що завгодно.
Що дається найскладніше?
Кожен виріб проходить довгий шлях, від ідеї, виготовлення шаблону і до продажі. Для мене особливо важко робити жіночі сумки, які виготовляються з п’яти елементів. Надзвичайно складно підганяти їх під один розмір, кожна деталь проходить щонайменше 3-4 підгонки.
А матеріал самі заготовляєте?
Звісно, це ціла технологія: лоза збирається після перших морозів, коли опадає листя, а вже потім привозиться додому, де вариться у великому казані. Вручну або спеціальною машиною з неї знімається кора, колиться, стругається і тільки потім використовується.
Чи користуються Ваші вироби попитом? Де їх можна придбати?
Так, попит на наші вироби є і чималий.Ми ставимо ціни на грані собівартості і купівельної спроможності громадян, щоб і нам було приємно, і людям доступно.
Торгуємо ми на конотопському ринку, виїжджаємо на такі фестивалі: були на Конотопській битві, в Батурині, Коропі, на Ямпільщину з товаром приїхали вперше. Через інтернет майже не торгуємо, в основному продаємо в живу, бо одна справа, коли ти дивишся на фотографію і зовсім інша, коли тримаєш виріб у руках.
До речі, і в Ямполі продаються наші роботи. Вони представлені в магазині «Дивосвіт».
Розкажіть, будь-ласка, як Ваша доля пов’язана з нашим селищем?
В Ямполі я народився, закінчив місцеву школу №2. Далі доля мене повела в Сумський педагогічний інститут, після першого курсу якого мене забрали в армію (тоді через війну в Афганістані було недостатньо людей в армії, от і забирали студентів на строкову службу). Після повернення я одружився і працював агрономом у селі Новоіванівка Білопільського району, згодом ми переїхали в Конотоп. Про Ямпіль я, звичайно, не забуваю, тим паче, що там живе моя сестра.
