Ігор Єршов: плетіння виробів з лози мене приваблювало з дитинства

У святкуваннях з нагоди Дня селища Свеса взяли участь майстри народного промислу, зокрема, родина Ігоря Єршова, яка професійно займається плетінням виробів з лози.

Голова творчої родини родом з Ямполя, але вже багато років проживає в Конотопі. На наше прохання майстер погодився розповісти про своє рідкісне ремесло читачам Ямпільського інформаційного агентства.

Ігоре, розкажіть, будь ласка, як Ви навчились виготовляти такі чудові вироби?

Мене з дитинства приваблювала ця справа, я читав роботи англійських авторів та матеріали, які тоді досить примітивно були представлені у радянському друці: книгах, журналах та різноманітних брошурах. Збирав ці знання по крихтах і в результаті довгого пошуку дійшов до того технологічного процесу, яким користуюсь зараз.

В дитинстві займався не лише лозою, а й іншими матеріалами, які використовували наші предки: освоїв плетіння з рогози, соснового кореня, кореня липи, верби, берести… Вже з появою інтернету у мене з’явилась можливість дізнаватись про матеріали, які використовувались майстрами в інших країнах. Зокрема, мова йде про корінь волоського горіха та винограду.

А які речі Ви виготовляєте?  

Асортимент необмежений, єдине, чим ми не займаємося – це меблями. А так виготовляємо все, що користується попитом: кошики всіх видів, обплітаємо пляшки, робимо хлібниці, столики для подачі кави, жіночі сумки, рюкзаки… Все, що завгодно.

Що дається найскладніше?

Кожен  виріб проходить довгий шлях, від ідеї, виготовлення шаблону і до продажі. Для мене особливо важко робити жіночі сумки, які виготовляються з п’яти елементів. Надзвичайно складно підганяти їх під один розмір, кожна деталь проходить щонайменше 3-4 підгонки.  

А матеріал самі заготовляєте?                                                                                       

Звісно, це ціла технологія: лоза збирається після перших  морозів, коли опадає листя, а вже потім привозиться додому, де  вариться у великому казані. Вручну або спеціальною машиною з неї знімається кора, колиться, стругається і тільки потім використовується.  

Чи користуються Ваші вироби попитом? Де їх можна придбати?

Так, попит на наші вироби є і чималий.Ми ставимо ціни на грані собівартості і купівельної спроможності громадян, щоб і нам було приємно, і людям доступно.

Торгуємо ми на конотопському ринку, виїжджаємо на такі фестивалі: були на Конотопській битві, в Батурині, Коропі, на Ямпільщину  з товаром приїхали вперше. Через інтернет майже не торгуємо, в основному продаємо в живу, бо одна справа, коли ти дивишся на фотографію і зовсім інша, коли тримаєш виріб у руках.

До речі, і в Ямполі продаються наші роботи. Вони представлені в магазині «Дивосвіт».

Розкажіть, будь-ласка, як Ваша доля пов’язана з нашим селищем?

В Ямполі я народився, закінчив місцеву школу №2. Далі доля мене повела в Сумський педагогічний інститут, після першого курсу якого мене забрали в армію (тоді через війну в Афганістані було недостатньо людей в армії, от і забирали студентів на строкову службу). Після повернення я одружився і працював агрономом у селі Новоіванівка Білопільського району, згодом ми переїхали в Конотоп. Про Ямпіль я, звичайно, не забуваю, тим паче, що там живе моя сестра.