78 років тому в ніч з 2 на 3 вересня 1943 року бійці 75-тої гвардійської стрілецької дивізії звільнили Ямпіль німецьких військ. Звільненню райцентру передував важкий бій, в якому своє життя віддали сорок радянських воїнів, були знищені сотні німецьких солдат, десятки одиниць ворожої бойової техніки.
Сьогодні ми можемо тільки уявити масштаби військової операції, в якій був звільнений наш Ямпіль. Земля вже давно загоїла рани від снарядів, покинули цей світ і більшість воїнів, що в далекому 1943 році воювали під Ямполем. Проте, до нас дійшли їх задокументовані спогади, які розповідають нам про ті події.
Найціннішу розповідь подарував ямпільчанам Павло Михайлович Макулін, який в 1943 році командував розвідротою 75-ї гвардійської стрілецької дивізії. Павло Михайлович розповідає, що влітку 1943 року після розгрому гітлерівських військ на Курській дузі 75 гвардійська стрілецька дивізія до кінця липня продовжувала переслідувати противника в напрямі Севська. В серпні між Севськом і Хутором Михайлівським дивізії дали короткочасний відпочинок. Підрозділи полків привели себе в належний вигляд, поповнилися сибіряками – курсантами Кемеровського піхотного училища.
Тоді події на фронтах Другої світової війни розвивались наростаючими темпами. 28 серпня дивізія отримала наказ вийти на вихідний рубіж на схід від річки Свеса, і на ранок 29 серпня була готова до наступу на селище Свеса. Роботи вистачало всім. Стрільці копали окопи, артилеристи, мінометники, кулеметники готували вогневі позиції, розвідники плазували по передньому краю і в прилади спостереження по спалахах пострілів засікали вогневі точки ворога. Перед полками дивізії стояла задача нанести удар і прорвати оборону німців в районі Свеси і вийти північніше села Орлівки, а потім зосередити всі сили у напрямку Ямполя.
Визволитель Ямполя пригадує, що вранці 29 серпня першими пролунали залпи «катюш», їх підхопили численні голоси гармат і мінометів, підтримали кулемети. Море вогню вкрило ворожу оборону. Але атака захлинулась. Добре замасковані вогневі позиції противника на березі Свеси відкрили вогонь у відповідь, на шляху наступаючих виявились мінні поля. Наступ було відкладено. Додатково була проведена розвідка. Командир дивізії Горишній вирішив головний удар нанести не по Свесі, а перенести його на три кілометри західніше і атакувати з лівого флангу Орлівку. Тим часом створювати видимість підготовки нового удару по Свесі. Атаку на Орлівку здійснити не вдень, а вночі. 241-му полку залишитись під Свесою, а двом полкам передислокуватись на лівий фланг.
Поки йшла підготовка до нової бойової операції, двом групам розвідників під командуванням Банникова у смузі 241-го полку і під командуванням Кожакіна у смузі 231-го полку вдалось вийти до Ямполя. Розвідники доповіли, що Ямпіль оточений кількома лініями траншей, особливо південніше залізниці, з численними вогневими точками. Стало зрозуміло, що гітлерівці будуть обороняти цей населений пункт всіма силами. Коли всі полки і батальйони зайняли вихідні рубежі, рівно о 24 годині на ділянці 241-гополку під Свесою запрацювали артилерія і міномети. Противник відкрив вогонь у відповідь. В той час, коли ворог зосередив всю вогневу міць на полку Бударина, батальйони 231 і 212 полків почали штурмувати Микитівку. Бій тривав до ранку. Ворог не чекав такого удару. До ранку звільнили від фашистів Микитівку і Орлівку. В обороні німців зчинилось сум’яття. Батальйони 241 полку почали штурм Свеси, бій точився безпосередньо в селищі. Противнику нічого не залишалось, як спішно відступити на Ямпіль. Батальйони полків почали переслідування ворога, але він прикрив свій відхід танками та самохідками, відкрив загороджувальний вогонь з гармат і кулеметів.
Бійці дивізії почали укріплювати свою оборону. Розвідники отримали завдання зібрати додаткову інформацію про противника, про гарнізон селища Ямпіль, систему його укріплень. Вже через два дні здобута інформація про противника знаходилась у штабі дивізії. Після їх вивчення командир дивізії В. А. Горишній віддав наказ прорвати оборону ворога. Найближче завдання – оволодіти районним центром. Полк Борисова має нанести удар фронтально від Орлівки, полку Бударіна наказано обійти Ямпіль, зайти у тил і атакувати з північного сходу, полку Маковецького – наступати на хутір Червоний Кут. Найважче завдання випало на долю 241-го полку Бударина – знайти прохід у ворожий тил. Його успіх вирішив результат всієї операції. У ніч з 2-го на 3-тє вересня на вихідному рубежі атаки зосередились всі підрозділи 241-го полку і рівно о 5-ій ранку земля здригнулась від артилерійських залпів. Передній край полку позначився вогнем кулеметів і автоматів. Ожили і вогневі точки ворога, які мовчали під час артпідготовки. Німці не чекали, що бій розпочнеться у них в тилу. З кожною хвилиною бій розгортається запекліший. Роти батальйону Гавриліна зав’язали перестрілку на околиці Ямполя. Гітлерівці відчайдушно чинять опір. Особливо важкі умови склались на ділянці 7-ї роти лейтенанта Кандакова. Його бійці залягли біля перших будинків селища, ворог відстрілюється, рота несе численні втрати.
Просування вперед гальмують німецькі кулемети. Полки Борисова та Маковецького пішли у наступ у той момент, коли весь гарнізон Ямполя зосередив увагу на підрозділі Бударина. Тому зволікати було не можна. Два полки пішли в наступ з півдня, південного сходу. Їх наступ був набагато успішніший. Долаючи опір ворога, батальйон 212 полку Антонова першим перейшов через залізничне полотно і почав просуватись до селища.
Бої точаться за кожний будинок, вулицю. Протитанкова гармата капітана Кадолко один за одним виводить із ладу фашистські танки і вогневі точки. Відмінно діють артилеристи лейтенанта Владімірова. Вони знищують вогневі точки гітлерівців, що заважають просуванню стрільців.
Гарнізон Ямполя опинився в сталевих лещатах 75-ї гвардійської стрілецької дивізії. Опір ворога зламано: у центрі Ямполя зустрілись бійці 241-го і 212-го полків. Рукостискання, обійми, сміх.
Чвалають під конвоєм наших бійців полонені. Багато горя принесли жителям Ямполя гітлерівці. Вони грабували місцеве населення, багато молоді погнали до Німеччини. Гнів і обурення переповнюють душі солдат і офіцерів.
Наступає вечір. На заході ще стрекочуть кулемети, а в центрі Ямполя вже димлять похідні кухні. Бійці пригощають ямпільчан ситною вечерею. Але всі знають: перепочинок буде недовгим. Попереду знову бій…»
Чимало розповідають нам і спогади рядових бійців, зокрема Герой Радянського Союзу підполковник у відставці М. І. Суковатова розповідає «Наш полк було укомплектовано курсантами військових училищ і призовниками 1925 року народження. Більшість особового складу становили вісімнадцятирічні воїни. Пам’ятаю, ми зайняли позицію на підступах до селища. Перед нами – насип залізниці, саме тут і пролягала лінія оборони противника. Вибити гітлерівців з траншей вдень просто неможливо, тому й вирішили йти в наступ з настанням ночі. Так і зробили. Наблизившись до ворожих позицій, приготувались до атаки. І тут посипались на нас німецькі міни. Наш батальйон поніс значні втрати, багато було поранених. В такій ситуації залишалось одне: швидко рвонути вперед, вибити німців з укріпленого рубежу. І піднялись бійці, і пішли в атаку. Стріляли навмання, били по вогневих точках противника, по силуетах фашистів. Німці, відстрілюючись, тікали. На світанку Ямпіль було звільнено».
Іван Олександрович Григорьєв зазначає: «Коли коли наші передні батальйони наблизились з північного заходу до селища Свеса, гітлерівці відкрили шалений артилерійський вогонь. Під обстрілом весь час знаходилась і дорога Свеса-Орлівка. Ведучи бої, розвідники нашого полку першого вересня 1943 року побували в Орлівці і встановили, що ворог тримає оборону на віддалі 2-2,5 кілометра від Ямполя. Бійці сусіднього 241-го гвардійського стрілецького полку приступили до звільнення селища. Ворог чинив сильний опір. Зі сторони Рудні били гармати. Крім цього, в лісі північніше Ямполя у противника знаходились самохідні гармати, а на околиці – 15 станкових кулеметів. Вздовж залізничного полотна були кулеметні і автоматні гнізда. В районі Неплюєве-Чижикове стояли міномети. Розгорівся бій. Жорстокий і кровопролитний. За звільнення Ямполя віддали своє життя 40 воїнів-гвардійців. Всі вони поховані в братській могилі. В боях за селище гітлерівці понесли значно більші втрати. Гвардійці захопили багаті трофеї: гармати, склади боєприпасів, продовольства, запасних частин до автомобілів.»
Ветеран 231 полку Виноградов С. П. розповідає «Мені на все життя запам’ятався епізод під час звільнення Ямполя. Рухаючись в напрямі центру селища в одному з будинків по вулиці Боженка, ми захопили німецьку аптеку і поповнили свої запаси медикаментами, ватою, бинтами.»
Спогади кулеметника 241 гвардійського стрілецького полку Яковлева В. С. «31 серпня 1943 ми увійшли у велике село недалеко від Ямполя. Руйнувань не видно. Але при проходженні нами села з Ямполя прилетіла і розірвалася міна, говорять, були жертви. Населення нас зустрічало хлібом-сіллю (пиріжками з яблуками, молоком). Пройшли поселення, розібрались і окопались. Після короткого відпочинку стали збиратися групами, розмовляти. Зайшов розмова і про школу. Адже все життя 1-го вересня діти йшли до школи, а завтра о 10 годині розпочнеться наступ на Ямпіль.
Вранці я прокинувся рано. Правіше нас була балка, всю затягнуло туманом. Справа було добре чути, як кухар орудує черпаком, стукають і скриплять дужками солдатські казанки, розмовляють наші воїни. Було ясно, що там роздають сніданок. І раптом у Ямполі хлопнули два мінометні постріли і тут же летять і шиплять міни. А раз шиплять – значить до нас. Гримнули два вибухи і запанувала повна тиша. Я виліз з окопу, взяв казанок так, щоб дужка не скрипіла і по-мисливськи, ступаючи з п’яти на носок, пішов шукати кухню. Знайшов кухню, отримав каші казанок, хліб. Прийшов в окоп і з другим номером поснідали. Піднялося сонце, пригріло і туман розсіявся. У цей час підійшов до нас молодший лейтенант командир нашого взводу і скомандував: «Кулеметники, за мною». Пішли на лівий фланг. Пройшли повз замаскованої гармати.
За командою офіцерів всі воїни пішли в наступ. Перед нами було житнє поле. Жито було скошене, пов’язане в снопи, а снопи складені в копиці. Ось по такому красивому полю ми йшли війною. Як тільки вийшли на пагорб і побачили Ямпіль, в нас полетіли кулі і міни. Ми стали пересуватися перебіжками. Незабаром був поранений Пономарьов Дмитро. Це мій товариш по службі по Тюменському училищу. Він затиснув ліве передпліччя чи бік і на на гімнастерці показалася кров, сів у ниву, а ми побігли вперед. Незабаром товариш, теж колишній курсант, помітив німецький кулемет. Разом ми розіграли ситуацію «на живця», внаслідок чого кулемет замовк назавжди. Була подана команда: «Окопатися!». Я лежачи перекотився на ліву сторону копи і став обкопуватися. Тільки насипав слабкий бруствер поперед себе, як у нього вдарила куля і обдала мене землею. Я назад, перекотився за щиток кулемета і так ми пролежали до сутінків. У темряві ми удвох швидко викопали окоп в повний зріст, постелили соломи і лягли відпочивати. Вночі пішов дощ, ми закрилися снопами й поснули. На світанку нас розбудив сержант, наш командир відділення, і ми разом з автоматчиками побігли на Ямпіль. З боку німців пальби було менше, міномети зовсім не стріляли і ми бігли без передиху. Перед Ямполем за городами був якийсь струмочок і через нього був прокладений місток з колод. Від окопів виїхав Опель Олімпія і став тікати від нас через цей місток. Але колоди на містку розійшлися, колесо Опеля потрапило між колод і машина зупинилася. Німці вискочили з машини і втекли.
Ми зайшли в Ямпіль провулком. Вулиця прострілювалася. Ми з кулеметом почали просуватися городами. Недалеко горіли два будинки, швидше за все вони загорілися від перестрілки. За Ямполя виднівся великий сосновий ліс. За перестрілкам було чути, що німці в лісі. Незабаром вони відірвалися від нас. Ми вийшли на вулицю, а за Ямполем – на дорогу. Звідусіль почали сходитися солдати і ми пішли похідним маршем. Пройшли приблизно з кілометр і перед нами відкрився великий степ, а за степом – велике село, потопаюче в садах. Тут нам була дана команда розібратися і окопатися. Офіцери повернулися в Ямпіль, а ми швидко окопалися, замаскувалися і стали відпочивати.
За спогадами Стрищенка Павла Івановича «Ми з дружиною Раїсою Михайлівною являємось учасниками звільнення вашого селища восени 1943 року. Ми добре пам’ятаємо прорив ворожої оборони на Курській дузі, бої за велике українське село Середина Буда, інші селища, села та хутори, назви яких не збереглись в нашій пам’яті. Добре пам’ятаємо бої за ваше селище Ямпіль. Німці чинили великий вогневий опір і навіть на підступах до Ямполя контратакували нас силою до батальйону піхоти з танками. Цю контратаку ми відбили вогнем нашої артилерії і танків з місця. Втікаючи від нас ворог засів знову в селищі Ямпіль і тоді 1-й батальйон 212 гвардійського полку спільно з батальйоном 231 гвардійського полку дружною атакою вибили німців. Після цього бою в селищі була залишена 2-а рота 212 гв. полку, а інші полки дивізії продовжували наступ. У другій половині дня мені повідомили, що німці з півночі, з боку Хутора Михайлівського, знову увійшли в північну частину сел. Ямпіль. Це повідомлення стурбувало нас, так як Ямпіль залишався у нас справа і в тилу, а наявність у ньому німців загрожувало нашим тилах і штабам. Довго не роздумуючи я верхи на коні поїхав у селище і побачив там таку картину: німці, що увійшли в північну частину селища, розмістилися по дворах, безтурботно відпочивали, не відаючи про те, що в південній частині так само по дворах розмістилися солдати 2-ї роти . Ні ті, ні інші один про одного нічого не знали і, природно, ніяких боїв серед них не йшло. Вони просто від втоми безтурботно відпочивали, не знаючи про те, що поруч ворог. Тоді мною була піднята по тривозі вся рота, підтягнуті 4 танки і взвод протитанкової артилерії і все це висунуто для знищення німців. Невдовзі після короткого, але жорстокого бою, німці були вибиті із селища, а залишки їх тікали в бік лісу, що на північ від селища ».
Так, 78 років тому був звільнений наш Ямпіль. З тих пір 2 вересня особливий день для ямпільчани, щороку проводились мітинги, покладання квітів до меморіалів, згадувались ім’я героїв – жителі Ямполя святкували День визволення рідного селища.
Всех с праздником, слава Богу что мы это помним и чтим…еще.
хорошие воспоминания, спасибо. Я конечно сильно плаваю в конкретике, может как-то авторы газеты сделают по воспоминаниям карту и нарисуют, будет прям мегазачет. Скорее всего если я правильно понимаю, судя по воспоминанием пулеметчика Яковлева, они наступали своим отрядом в районе Красного Кута. Вышла на бугор, как раз в начале Кута со стороны Ямполя спуск, но они шли на Ямполь. И вошли в провулок, видимо, Горького-Егоровская. И там был струмок, Петушок, больше нечему быть. Со стороны Орловки шли, да и где еще тут есть заметные струмки. Хотя вроде Петушок был когда-то большим, сложно сказать. Вот немцы на мосту машину потеряли и дальше наши двинули по огородам опять же видимо между Горького и Петушком. Но это чисто предположения, сложно сориентироваться. В комментах кто дополнит чего? Я ничего не слышал от других такого, только гильзу немецкую 36-го года находил во дворе. Ясно что тех времен войны скорее всего она была тут оставлена. Советская власть конечно знатно народу погубила, за что уважать ее не вижу смысла, хотя социалистическая система в своей основе самая справедливая. Но немцы были куда хуже, поэтому посыпать голову пеплом, как националисты любят, когда упоминают про советские войска и их победу, я бы не стал))
де ж поховані ті сотні німецьких солдат ? після 30 років Незалежності нам знову розповідають історію кпсс в малюнках ! коли ми розповімо своїм дітям справжню історію ? нагадаю казкарям , що на одного загиблого солдата вермахта гинуло 14 червоноармійців ! радянські командири завалювали поля бою трупами своїх бійців . ось справжня ціна перемоги …
А че не 140? Берите выше, не стесняйтесь.
тому , що ви не знаєте ні історії , ні фактів ! чому в рф досі засекречені архіви війни , яка закінчилась 76 років тому ? подивись Марка Солоніна може дійде …
А кто сказал что та война закончилась? В 1945 закончися лишь определенный ее период. Хотя кому я, и о чем…
це сказали країни переможці і визнали переможені країни актами капітуляції ! дійсно радянський союз ніколи не припиняв воювати поки не розвалився . рф продовжує іти цим шляхом поки теж не розвалиться , якби не старалась місцева вата щось змінити .
Ну тогда флаг вам в руки. Радужный.
А, так вы из аудитории Солонина)) Тогда все ясно, больше вопросов не имею. Спасибо, что Резуна не посоветовали.
у звісно , що фото з спільного параду в вересні 1939 року в Бресті це фотошоп ! просто твої пізнання історії обмежені підручником історії радянської школи за 8 клас …
Вы уже все тридцать лет назад заезженные штампы использовали или ещё что-нибудь есть в загашнике?))
так ви з своїми казками про комунізм 70 років носились поки не розбили ! скажіть чесно закидали нацистів трупами своїх солдат ! бо не вміли воювати і не шкодували власний люд , а тепер на честь м’ясників в мундирах вулиці називаєте . ще нагадаю , що тих кого звільнили з нацистських таборів перевезли в вітчизняний ГУЛАГ разом з обладнанням … про це чомусь не написали в радянських підручниках .
Около 3% – и не узников лагерей, а узников вместе с теми, кто жил и работал на оккупированных территориях, попали в советские лагеря. Меньше читайте Солонина и прочую муть. Сейчас любой поток сознания можно издать, были бы деньги.
И никакого закидывания трупами тоже не было. Соотношение военных потерь – 1:1,1. Ещё 25 миллионов погибших – это мирное население, замордованное нацистами и их пособниками.
а ти мабуть читаєш вову хуйла , відомого “історика ” ? так я повторю для твого совкового мозку – саме співвідношення втрат солдат вермахту до червоної армії 1:14 ! покажи мені братски могили солдат вермахту на території України ! в Ямполі де були ” сотні втрат німецьких солдат ” , чомусь кожен солдат вермахту похований був окремо ! натомість червоноармійці поховані в одній могилі . скільки там імен на обеліску ? якщо б червоноармійців ховали окремо , то ці поховання зайняли цілі поля ! а про в’язнів таборів запитай їх родичів де вони “відпочивали ” з 1944 по 1953 роки . а свої комуняцькі казки розповідай бабусям біля під’їзду , бо зараз є інтернет і тільки тупі та ліниві не здатні знайти правду про війну . слабенький ти опонент бо фактів нуль , одна сралінська пропаганда !
Ты же сам пишешь про соотношение погибших РККА и Вермахта. Это так, хотя там скорее всего 1 к 12,7. Но к этим солдатам вермахта добавь. Французов, голандцев, венгров, скандинавов, итальянцев и прочих. К тому же в тех подсчетах не учитывались немецкие потери на воде и в воздухе. Обычная манипуляция с подсчетами на которую люди необразованые и не мыслящие ведутся. Так и ковидлу сейчас считают. А вот твои деды к кому в статистику попали?
Ох, тяжко… Уважаемый, ладно с историей, но почему у вас так плохо с математикой? По-вашему, советских солдат погибло более 100 миллионов человек? Потери немцев и их союзников в войне с СССР известно, и далеко не из советских учебников. Это 8 миллионов человек. Попробуйте хоть ненадолго включить здравый смысл. У нас у всех, кто родом с Сумщины, предки жили на оккупированной территории и/или воевали. Что нам интернет? Нормальные люди со своими родными вообще-то общаются, а не по интернет-помойкам лазят.
Там все ещё хуже с методикой «подсчетов»: берутся потери на квадратный километр в самых тяжёлых битвах (например, на Невском пятачке) и экстаполируются на всю линию фронта. Получается 100500 миллионов погибших. Меня как-то угораздило немного почитать эту муть. Но мне и в голову не пришло бы, что кто-то может воспринимать ЭТО всерьёз.
И когда на олимпиаде в Мюнхене все королевское кубло англиканское зиговало, тоже фотошоп. Да весь план Ост фотошоп. А евреев в печах не жгли а в сауне финской парили
Как на мове напишут коммент, так сразу видно – дибил
Все эти воспоминания панты для приезжих. Аж, блядь, тошнит от их пиздежи. Нахуя только эту джинсу в
ленту пускать?
Нетронутый тошнотик -точно дурак.
Естественно
Для малограмотных совкодрочерных нетронутых санитаров Солонин и Суворов с милионными тиражами конечно не авторитеты. Вы,”исторические эксперды”,почитайте, хотябы, окопников Астафьева и Никулина.
А ты не думал за чьи деньги были напечатаны эти милионы экземпляров? Ты посмотри на Зелю 73%. За него тоже миллионы баранов проголосовали. Лучше скажите где мне бисера купить, заканчивается быстро.
Купи нормальные мозги, матюкливый совковый неуч.
О. Еще одно животное интернет освоило.