Ямпільській станції юних натуралістів виповнилось 50 років

10 років тому, 17 вересня 2011 року, в Ямполі відбулось грандіозне свято з нагоди 40-річного ювілею закладу. Окрім діючих працівників та їх вихованців, на свято запросили колишніх викладачів та гуртківців, були на заході і гості з закордону. На імпровізованій сцені, прямо перед фасадом головного корпусу, для ямпільчан виступила сумська група «Факультет».

Цього року дата ще солідніша – 50 років, але про жодні святкування не повідомляється. «Юннати» зараз переживають не найкращі часи – колектив важко переніс масове скорочення працівників, яке відбулось після переходу станції юннатів у власність Ямпільської селищної ради. Великим ударом для всіх стала і смерть засновника станції – Григорія Івановича Шпака.

Разом з тим, ямпільчани просто не можуть проігнорувати таку вагому і важливу дату. Адже саме районна станція юних натуралістів протягом цих років відігравала головну роль в благоустрою нашого селища, залишалась чи не єдиним місцем, яким дійсно пишались ямпільчани.  

Наша редакція спробує нагадати читачам, як в Ямполі створювали цей чудовий заклад. У основу нашої розповіді ми взяли спогади Григорія Івановича, якими він поділився з нами два роки тому.

Майбутній ботанічний сад будували на місці пустиря, який був селищним смітником.

У перші роки створення Ямпільська станція юних натуралістів розміщувалась в приміщенні школи №1. Місцева влада пропонувала передати закладу 15 соток по вулиці Глухівський шлях, але Григорій Іванович Шпак настояв на тому, щоб будувати станцію на місці пустиря на західній околиці Ямполя.  

-Ми обрали саме це місце. Ви пам’ятаєте, що тоді тут було? Це був пустир, справжнісінький пустир. Та ще й зі звалищем у самому центрі, куди люди сміття возили з усього Ямполя, – згадував Григорій Іванович. – Роботи було по вуха. Нас працювало тоді лише шість чоловік, але ми не лякались труднощів. Перше, що зробили – навели порядок, КАМАЗами завезли сюди ґрунт, все вирівняли, викорчували старі дерева, вирізали всі кущі. Зробили планування і почали потроху засаджувати ділянку квітами. Обрали саме їх, бо зробити квітник на пустирі – це було дуже амбітним завданням, великою справою. В той час ми організували клуб «Натураліст – заочник» і діти з усього району їздили в Ямпіль, щоб допомагати нам.

В «юннати» троянди завозили КАМАЗами

Посадковий матеріал Ямпільській станції юних натуралістів надавали 72 ботанічні сади з усього Радянського Союзу. Допомагала станції і місцева влада, яка хотіла бачити Ямпіль квітучим.  

-Посилки з посадковим матеріалом йшли кожен день, – розповідав засновник станції. В основному всі цінні культури, які є зараз на станції, ми отримали тільки завдяки цим ботанічним садам. Вже потім в юннати ми почали завозити КАМАЗами троянди, це вже Віктор Іванович Дрижерук нас змушував, говорив: «Ямпіль зробимо квітучим».

80-ті роки стали піком юннатівського руху в Ямполі

Саме 1981-1986 роки Григорій Шпак вважав найкращим періодом в історії станції. Тоді на території закладу працював кінотеатр, діти їздили на екскурсії по всій території Радянського Союзу.  

-Цікаве було життя, – згадував перший директор станції. -Ми їздили в Прибалтику, Ленінград, Київ, Гатчину, Мічуринськ. І до нас приїжджали екскурсії з усього Радянського Союзу –  лише книга відгуків у нас в трьох томах.

Скульптури казкових героїв, зоопарк, карликовий сад

Вагомий внесок у розвиток станції зробили її працівники, які всю свою душу вклали в ямпільські «юннати».  Скульптури казкових героїв станції подарував Володимир Кириченко, а ідея міні-зоопарку народилась у нинішнього керівника закладу Сергія Мерцалова.

-Це я взяв на роботу Володимира Кириченка, знав, що це людина, яка може мені допомогти в оформленні станції, – пригадував Григорій Іванович. –  Ми з ними довго обирали ескізи, вирішували, що можна зробити і де поставити. Зробили скульптуру Оленки з водоймою, Лісовичка, Гномиків, Ведмедів, Великої лілії – все це його робота. Ми всі були зацікавлені, бо все це робилось для дітей, для наших вихованців, для всього селища. Це було наше перше завдання, про те, щоб створити щось для себе, у нас і в думках не було.

А зоопарк – це ідея Сергія Івановича Мерцалова, який тоді працював завідуючим відділом сільського господарства. До перебудови там було набагато більше видів тварин, ніж зараз: були поні, олені та інші тварини. Окрім того, саме він запропонував створити дитяче кафе «Декор», яке було дуже гарно обладнане, там продавалось морозиво, солодка вода, діти ходили з задоволенням, проводили там дні народження.

А карликовий яблуневий сад ми посадили разом з донькою нашого відомого земляка, видатного селекціонера Черненка, вона сама приїжджала до нас і приймала участь в посадці дерев.

Двоповерхове приміщення станції вдалось добудувати до 1991 року

Старе одноповерхове приміщення, де зараз розміщується краєзнавчий музей, просто не могло вмістити всіх дітей. Тож було вирішено будувати новий корпус

-Старе приміщення станції, яке ми побудували з двох фінських будиночків, було затісним. Діти там просто не вміщались. Голова райвиконкому Віктор Іванович Дрижерук приходив до нас і спостерігав, заходив у приміщення, а там неможливо було розминутись. Якось спитав мене: «А де ви тут займаєтесь?»  Я відповів, що займатись нам практично немає де. І він відповів: «Все, я вирішую перед областю – будем будувати нове приміщення станції юннатів». Спочатку в 1991 році ми закінчили будівництво нового приміщення, ще, напевно, роки 4 чи 5 фінансування було нормальним, а потім почало зменшуватись і зменшуватись.

«Юннати» стали ботанічним садом

Територію закладу площею 3,5 гектари з 300 видами рослин та більш ніж 1 500 сортами квітів визнали ботанічним садом лише у 2000-х роках.  

-Це була моя мрія, – згадував засновник станції.  – Спілкуючись з нашими керівниками району вирішили створити ботанічний сад, а тим паче до нас приїхали гості з Міністерства екології, які здивувались, чому ми до цих пір не ставили питання, щоб дали статус ботанічного саду. Тоді ми підготували документи і подали їх на Суми, де їх затвердили рішенням сесії обласної ради.

Ямпільська районна станція юних натуралістів в останні роки

В останні роки фінансування закладу було обмеженим, але це не заважало йому розвиватись і ставати кращим.

Кілька років тому до «юннатів» повернувся скульптор Володимир Кириченко і ботанічний сад почав наповнюватись скульптурами нових казкових героїв. Володимир Михайлович встиг подарувати станції великі скульптури Івасика – Телесика, Печеру, яку охороняє Павук, вже не говорячи про більш маленьких Оленів та Жар-Птицю.

В 2020 році тогочасний голова районної державної адміністрації Сергій Дворник наполіг, щоб за рахунок коштів районного бюджету був проведений ремонт фасаду головного корпусу. Що і було зроблено наприкінці вересня.

А далі була адміністративна реформа, прихід нової влади і катастрофічне скорочення фінансування…  Що чекає завтра на цей заклад з 50-літньою історією – ніхто не знає. Але хочеться вірити, що історія «ямпільських юннатів» лише починається…     

1 thought on “Ямпільській станції юних натуралістів виповнилось 50 років

  1. спасибо автору за материал и станции и всем причастным за ее существование!

Comments are closed.