Днями Ямпільське інформаційне агентство опублікувало матеріал про аеропорт малих повітряних ліній «Ямпіль», який у 70-80 роки приймав авіарейси на Середина-Буду та Суми.

Ця публікація викликала неабияку зацікавленість у наших читачів, а тому ми вирішили більш ґрунтовно  розкрити цю тему і поспілкувались з останнім начальником аеропорту «Ямпіль» Миколою Ходаком.

Миколо Григоровичу, коли в Ямполі з’явився аеропорт?   

В 70-х роках. Я був призначений на роботу 3 березня 1982 року, але на той час аеропорт працював вже 7-8 років, до мене його очолював Микола Калініченко.

Ви бачите одноповерхове приміщення, в якому тоді розміщувався аеропорт. В ті часи в ньому була квиткова каса та зал очікування для пасажирів. У перші роки прямо в цій будівлі проживав зі своєю сім’єю і Микола Калініченко, але пізніше там залишилась лише каса та зал очікування.

Пам’ятаю, як я ремонтував це приміщення. Вдалось знайти кошти, щоб обкласти його плиткою.

Як в ті часи виглядав аеропорт?

Злітна смуга розташовувалась тут (показує на заросле чагарником поле, що простягається на північ, – ред.). Звичайно, що тоді таких чагарників тут не було, я постійно косив траву за допомогою трактора Т-25.

Стояв стовп, який вказував напрямок вітру. Була потужна радіостанція з великою вишкою у дворі, яка добивала сигнал на Суми.

На самій злітній смузі на снігу ми викладали велику букву «Т» з червоного матеріалу, а влітку на траві – з білого.

Ви продавали квитки лише на місцеві рейси?

Ні, у нас можна було придбати квиток на літаки з усіх аеропортів Радянського Союзу. На них вказувалось навіть місце. Часто бувало, що ямпільчани добирались потягом до Москви, а вже звідти вилітали по нашому квитку у потрібному напрямку.

Які рейси приймав ямпільський аеропорт?

Один рейс «Суми – Середина-Буда через Ямпіль». За цим маршрутом літав пасажирський літак АН-2, який мав 12 місць для пасажирів. Шість з них було для Середина-Буди, 6 – для нас. Щоправда, ми завжди ділились.

Якщо літак був заповнений, а у мене залишалось ще 3-4 пасажири, то я завертав сюди літак з Шостки. Тоді це було можливо, часи були такі – все робилось для людей.

Хтось з читачів у коментарях зробив зауваження, що літак робив лише один рейс на Суми

Ні, рейсів було два на день. Я вже похвилинно не пам’ятаю.

Багато ямпільчан згадує, як їх ще дітьми катали на літаку

Так, кожну весну у нас було таке катання. Ми товаришували з покійним директором станції юних натуралістів Григорієм Івановичем Шпаком і влаштовували для його гуртківців такі польоти. Для юннатів вони були безкоштовними, для інших коштували 1 рубль.

 Спочатку пілот робив одне коло над Ямполем і сідав, але потім втрутилась прокуратура, яка роз’яснила, що літати потрібно лише за визначеним маршрутом. Після цього діти літали до Середина-Буди, там гуляли і летіли назад.

Літаки літали тільки у світлий час доби?

Так, а ще рейс скасовували за сильного вітру та туману. Кожного ранку я передавав погоду на Суми  радіостанцією, у мене був позивний «Світило», а у колеги з С. Буди – «Історик». Якщо вітер був більшим за 6 метрів за секунду, то рейс скасовували.

Які літаки ще користувались злітною смугою?  

Постійно був літак, що розпилював хімію над полями. Для його заправки стояли дві величезні бочки, куди з Сум привозили пальне.

Сідали тут і літаки санавіації.

Ви розповідали, що свого часу аеропорт хотіли перенести в інше місце. Розкажіть про це, будь-ласка, докладніше.

Так, але це було ще до мого призначення. Мабуть, через те, що Ямпільський механічний завод планував розширюватись і зовсім поруч з аеропортом було селище, було прийнято рішення про будівництво аеропорту на іншому місці.

Тоді вирішили будувати справжній, капітальний аеропорт – зі злітною смугою з плит. Місце обрали між Ямполем та Орлівкою, десь перед першою лісосмугою. Щоправда, все завершилось на тому, що на нове місце завезли плити. Їх залишки ви можете бачити на автобусній зупинці біля лікарні.

Коли і чому закрили аеропорт?  

До влади прийшов Михайло Сергійович Горбачов, почали закривати нерентабельні, як тоді говорили, підприємства. Аеропорти малих повітряних ліній «Ямпіль» та «Середина-Буда» потрапили до їх числа. Навіть не знаю, чому. Скажу чесно – я на своїй посаді старався. Кожного року отримував відзнаки та заохочення за роботу.

Як свідчить запис в моїй трудовій книжці, аеропорт Ямпіль проіснував до 18 березня 1988 року.  

Дякуємо за цікаву розповідь.