Про це пише директор музею Трудове братство М.М. Неплюєва Валерій Авдасьов

Художник книги Микола Фурсей. У нього була легка рука і маленькі гострі ножиці. Він брав лист чорного паперу і різав свої «картинки»: силуети людей, тварин, ландшафтів… Дивовижно, але наклеєні на плоский папір вони виглядають напрочуд стереоскопічно. Невловимий ефект створює якась сота доля міліметру! У чорно-білих пейзажах Миколи Фурсея вгадується безліч відтінків: неначе звичайні аркуші увібрали рожеве марево заходу сонця і холодну синь морозного ранку. Він був силуетистом і ілюстратором книг.

10 липня 2022р. виповнюється 125 років від дня народження художника-графіка Миколи Андрійовича Фурсея (1897-1942). Народився і виріс він у Воздвиженському. Закінчив Глухівську гімназію (1916р.) і два курси Київського комерційного інституту у 1918р. Миколай Фурсей був щедро обдарованою людиною: художником, музикантом, літератором, директором радіотеатру, економістом. А власне художником, тобто людиною, яка бачить, осмислює красу світу, і втілює її в художні образи, він відчув себе на нашій землі. Його ранні роботи датовані початком 1910-х років. Вже будучи визнаним майстром, в анкетній графі «художня освіта: де здобута» – він ставив: «художник-график, хут. Воздвиженск, частные преподаватели».

– «Покажите мне тот хутор, где воспитывают таких художников!» – запитливо дивувалась освічена відвідувачка на меморіальній виставці картин М. Фурсея в Петербурзі. – Це був не звичайний хутір – пояснили їй – а унікальна модель християнської цивілізації. Її створив аристократ М. Неплюєв у своєму помісті. Про утопічне «Місто Сонця» чули? Так от, воно мало реальне втілення і поштову адресу: Чернігівська губ., х. Воздвиженськ, Трудове братство».

Батько М. Фурсея – Андрій Іванович, був управителем Братського маєтку, мати Анастасія Іванівна – вчителькою жіночої школи. Уроки малювання Колі Фурсею викладала Марія Миколаївна Уманець – учениця Арсенія Мещерського. Мемуаристка Зоя Дмитрівна Марченко розповідала автору цих рядків, що у 1910-х роках серед ямпільчан ходили чутки: начебто син управляючого Ямпільського маєтку має якісь особливі здібності. Але, що він художник-силуетист вона дізналась тільки у 1930-х роках у Москві.

Хутір Воздвиженськ М. Фурсей покинув під час громадянської війни, восени 1919р. Проте, воювати йому не довелось: захворів тифом і був евакуйований до Єгипту. У 1922р. повернувся до вже «красної» Росії. Працював у Москві, художником-ілюстратором у нових радянських журналах. «Його неповторний талант – пише редактор «Русского силуэта» – міг вивести його в число провідних радянських графіків й ілюстраторів. Але в 1927 році М. Фурсея арештували і запроторили на Соловки». Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною – талановитою Вірою Герман. Після виходу з концтабору вони обвінчались і жили в Архангельську. У них народилось двоє дітей: Георгій і Маріана.

Архангельський період (1931-1940) став для художника плодотворним. Перша крайова виставка, яка відбулась у 1936р., принесла М. Фурсею успіх і визнання. Картини, виконані їм в жанрі художнього силуету були відмічені спеціальними преміями. Ряд його робіт публікує літературно-художній журнал «Звезда Севера». У 1938р. М. Фурсея вибрали головою правління Архангельського товариства «Художник». На виставці творів художників краю 1940 року про нього говорять, як про одного з найкращих графіків Північного краю.

Спадщина митця різнобічна. Він проілюстрував десятки творів народів Півночі, зокрема «Песни Лешуконья», «Сказки Писахова», книги письменників-класиків: В. Шекспіра, М. Гоголя, І. Крилова, М. Пришвіна.

Миколай Фурсей був вільною людиною з почуттям гідності і незалежними поглядами. Таких людей радянська система не терпіла. Три роки його «перековували» на Соловках – не перекували. Іще три роки заслання – марно. Надворі вже 1940 рік, а М. Фурсей не цінує пролетарську культуру, каже що «девушки с веслом» до мистецтва стосунку не мають. Дружню для СРСР гітлерівську Німеччину вважає небезпечним агресором. Критикує криваве «приєднання» території Фінляндії до Союзу. Висловлює невдоволення знищенням храмів. Справжній «ворог народу» в очах чекістів.

Важко повірити, але М. Фурсей, який не мав дотику до українського руху, числиться в документах Архангельского НКВД українським націоналістом. Його арештували в лютому 1941р. А 12 вересня 1942р. його розстріляли. Архангельські краєзнавці пишуть, що місце його поховання знаходиться біля села Бабонегово. Син художника – Георгій Миколайович Фурсей (1933-2021), видатний фізик і громадський діяч, не раз відвідував Воздвиженське. Він передав музею М. Неплюєва копії робіт батька. Колекції творів М. Фурсея зберігаються в Архангельську в музейному об’єднанні «Художественная культура Севера», у петербурзькому музеї А. Ахматової.

Судьба розпорядилась так, що справу Миколи Фурсея продовжила його онука Даша Фурсей. Відома епатажна художниця. Її картини й інсталяції виставлялись в Ермітажі, в Парижі і Нью-Йорці, а поточні роботи представлені в лондонській галереї SaatchiArt.