
Сьогодні, 19 серпня, відзначається Преображення Господнє. Це свято ще називають Яблучним Спасом. Саме у нас на Ямпільщині в селі Воздвиженському зберігся величезний сад, багатий великою кількістю унікальних сортів яблук. Заклали його ще за часів Миколи Миколайовича Неплюєва.
-Колись Воздвиженське було відомим місцем, де було закладено великий сад, – розповідає директор Музею Трудове братство М.М. Неплюєва Валерій Авдасьов. – Сад було закладено ще при Неплюєві. Сад та парк утворювали велике кільце, яке знаменувало собою образ «Божественного саду», адже тут люди жили за Євангелієм. Було таке природне обрамлення .
Сад почали закладати в 1903 році, а закінчили років через сім. Він займав площу у 75 десятин, там було 12 тисяч дерев. Було багато сортів яблук, був свій селекціонер Семен Федорович Черненко, інші садівники.
Окрім самого саду, була створена і система переробки: була своя сушарка, своя виноробня, своя фабрика цукерок. Тобто все на місці перероблялось.
За часів радянської влади він ще розширився: в 1939 році став на 50 гектарів більшим, у 1962 році – ще на 60 гектарів більшим. Його площа була 215 гектарів, це колосальна площа – можна було заблукати.
За часів Трудового братства у Воздвиженському були і унікальні традиції святкування Преображення Господнього, як і інших великих православних свят.
-В ті часи у Неплюєва була традиція запрошувати людей з сусідніх сіл і пригощати. Біля його будинку була поляна, на якій вони ставили намет, щоб усіх прихожих нагодувати. Це була одна з форм благочинності на Воздвиження і великі серпневі свята: Успіня та Преображення Господнього.
Люди говорили, що на саме Преображення Микола Миколайович дарував жінкам платки та інші невеликі подарунки.
Взагалі у членів братства все було регламентовано, такі свята відзначались дуже пишно і гарно. Були зібрання, люди виїжджали на «масовки» на Баранець, Грудяковку під Свесою. У братчиків були фургони, вони на цілий день виїжджали з дітьми: і кашу варили, і рибу ловили. Така у них була традиція.
Зараз Воздвиженський сад переживає часи занепаду, наша громада може втратити цю унікальну пам’ятку садово-паркового мистецтва.
З кінцем Радянського Союзу поступово почав занепадати і сад. Залишились квартальні липові алеї, а дерева там напів ліс, напів сад. Звичайно, що дивитись на те важко, сад віддзеркалює занепад, який спіткав наше життя останні десятиліття.
Були спроби відновити сад, адже в нашому саду 145 сортів яблук, таких садів більше немає. Пройшов аграрний форум, але після нього справа не зрушила. Зараз сад доживає свій вік. Хто знає – бере собі матеріал, щоб щеплювати дерева, люди забирають яблука, бо він не охороняється. Сад залишився як природній об’єкт.
Монографія профессора Мельника відкриває очі на дивовижне явище братства. На пана Авдасьова там чимало посилань.
а где можно почитать книгу?
можу надати-через редакцію.
згадана книга Л.Мельника є у книжковому магазині в Ямполі.
Залиште посилання редакціі -з задоволенням надам книгу на ознайомлення бажаючим.
Монографія на жаль видана вельми обмеженим друком .Якщо місцева бібліотека не має жодного примірника-я презентую власний.