Сьогодні, 19 серпня, відзначається Преображення Господнє. Це свято ще називають Яблучним Спасом. Саме у нас на Ямпільщині в селі Воздвиженському зберігся величезний сад, багатий великою кількістю унікальних сортів яблук. Заклали його ще за часів Миколи Миколайовича Неплюєва.

-Колись Воздвиженське було відомим місцем, де було закладено великий сад, – розповідає директор Музею Трудове братство М.М. Неплюєва Валерій Авдасьов. – Сад було закладено ще при Неплюєві.  Сад та парк утворювали велике кільце, яке знаменувало собою образ «Божественного саду», адже тут люди жили за Євангелієм. Було таке природне обрамлення .

Сад почали закладати в 1903 році, а закінчили років через сім. Він займав площу у 75 десятин, там було 12 тисяч дерев. Було багато сортів яблук, був свій селекціонер Семен Федорович Черненко, інші садівники.

Окрім самого саду,  була створена і система переробки: була своя сушарка, своя виноробня, своя фабрика цукерок. Тобто все на місці перероблялось.

За часів радянської влади він ще розширився: в 1939 році став на 50 гектарів більшим, у 1962 році – ще на 60 гектарів більшим. Його площа була 215 гектарів, це колосальна площа – можна було заблукати.

За часів Трудового братства у Воздвиженському були і унікальні традиції святкування Преображення Господнього, як і інших великих православних свят.

-В ті часи у Неплюєва була традиція запрошувати людей з сусідніх сіл і пригощати. Біля його будинку була поляна, на якій вони ставили намет, щоб усіх прихожих нагодувати. Це була одна з форм благочинності на Воздвиження і великі серпневі свята: Успіня та Преображення Господнього.

Люди говорили, що на саме Преображення Микола Миколайович дарував жінкам платки та інші невеликі подарунки.

Взагалі у членів братства все було регламентовано, такі свята відзначались дуже пишно і гарно. Були зібрання, люди виїжджали на «масовки» на Баранець, Грудяковку під Свесою. У  братчиків були фургони, вони на цілий день виїжджали з дітьми: і кашу варили, і рибу ловили. Така у них була традиція.

Зараз Воздвиженський сад переживає часи занепаду, наша громада може втратити цю унікальну пам’ятку садово-паркового мистецтва.  

З кінцем Радянського Союзу поступово почав занепадати і сад. Залишились квартальні липові алеї, а дерева там напів ліс, напів сад. Звичайно, що дивитись на те важко, сад  віддзеркалює занепад, який спіткав наше життя останні десятиліття.

Були спроби відновити сад, адже в нашому саду 145 сортів яблук, таких садів більше немає. Пройшов аграрний форум, але після нього справа не зрушила. Зараз сад доживає свій вік. Хто знає – бере собі матеріал, щоб щеплювати дерева, люди забирають яблука, бо він не охороняється. Сад залишився як природній об’єкт.