🔴 📸 Столітня ювілярка зі Свеси Антоніна Ямаєва: не сиджу склавши руки, все на ніжка, і на ніжках

Жителька Свеси Антоніна Тимофіївна Ямаєва відсвяткувала столітній ювілей. Жінка говорить, що навіть не помітила, як дожила до такого поважного віку.  

-Дожила я до семидесяти років, а тоді як полетіли роки. За тією роботою та турботами я ніколи не помічала, що мені вже виповнились такі роки. Я постійно працювала, лише цей рік я вже все – мало допомагаю доньці, але все рівно не сиджу склавши руки, все на ніжка, і на ніжках. Я жодного дня не лежала.

Антоніна Тимофіївна, яка пережила декілька воєн та голодоморів, говорить, що навіть не могла уявити, що у старості їй знову доведеться зіштовхнутись з війною.

-Скільки ж можна вже жити і переживати? І японську, і польську, і два голоди, рахуйте, я пережила. В 1933 році я пам’ятаю, як з України йшли люди і тут падали від голоду.

Я пережила: все в горі і в горі. Військові, полонені ходили. Ми в Хутір-Михайлівський їжу їм носили, хоч і самим не було чого їсти, а якісь дирун, якусь картоплю носили. Надивилась, настраждалась.

Довгожителька розповідає, що майже все своє життя прожила в Свесі. Працювати почала ще до повноліття.

-З шістнадцяти років я працювала на насосному заводі. У тому віці ще не приймали на роботу, але я працювала по шість годин на день. А коли мені виповнилось 18 років, то я стала працювати вже самостійно.

Раптом розпочалась війна, я добровільно записалась в армію, але батько був проти і забрав мою заяву. Так я залишилась. Німці забрали мене в Німеччину, там я була три роки, а коли нас звільнили, то мене розподілили у госпіталь, який знаходився за 25 кілометрів від Кенігсбергу, там я півроку працювала,  а потім розпочалась війна з Японією.

Жінка пригадує, що після війни їздила до сестри на Далекий Схід, де зустріла своє кохання, але залишатися у чужих краях не захотіла – і разом з донькою повернулась в рідну Свесу.

-Поїхала до сестри на Далекий Схід, працювала на базі, але грошей платили мало – ходила рибачити. Взимку туди направляли військових для того, щоб допомагати рубати лід. Так  я познайомилась з татарином, він демобілізувався і я до нього приїхала, прожили 2 роки, нажили доньку.

ээээ

э0

э1

э3