Легендарний садовод: виповнилось 145 років від дня народження С.Ф. Черненка

13 вересня виповнюється 145 років від дня народження нашого знаменитого земляка Семена Федоровича Черненка (1877-1974) – садовода-селекціонера, автора 50 сортів яблуні і груші, доктора сільськогосподарських наук, професора.

Про це на своїй сторінці в Фейсбук пише директор музею Трудове братство М.М. Неплюєва Валерій Авдасьов

С.Ф. Черненко прожив довге життя – 97 років. Доля розділила їх на дві рівних частини. Перші 49 років пройшли на рідній землі. Про цей період його біографії радянські видання (та й нинішні російські) зазвичай згадують одним реченням. Але факти свідчать про інше: третину своїх сортів садовод створив на нашій землі.

С.Ф. Черненко народився селі Грем’ячка в бідній родині. Агрономічну освіту одержав у Воздвиженській сільськогосподарській школі М.М. Неплюєва. Після її закінчення, С.Черненко вступив до Воздвиженського трудового братства, де працював садівником. У братському маєтку був сучасний фруктовий сад і плодові розсадники з широким набором місцевих та західноєвропейських сортів. Садівництво очолював молодий здібний садівник Павло Дорофеєв – перший наставник С.Черненка.

У бібліотеці Братства, з агрономічних журналів Черненко дізнався про роботи американського селекціонера Лютера Бербанка. Ці експерименти справили на нього величезне враження – і він прийняв рішення стати селекціонером. З 1900р. Черненко інтенсивно займається самоосвітою. В 1902р. створює у Воздвиженському селекційну лабораторію та здійснює перші самостійні схрещування. Протягом 1901-1907рр. він відвідує кращі садівничі господарства Росії, знайомиться з вченими плодоводами: В.В. Пашкевичем, М.І. Кичуновим, Л.П. Симиренком, М.А. Перроте, В. Крістером, Д.П. Алферовим, М.С. Балабановим, а також починає листування з І.В. Мічуриним. Цей період набуття практичного і наукового досвіду Черненко згодом назвав «університетом на колесах».

У 1903-1908рр. під керівництвом С. Черненка у Воздвиженському створюється великий промисловий сад площею 75га. Висаджується 12 тис. дерев яблуні і груші та біля 4 тис. дерев вишні й сливи. На 8га ягідники: полуниця, смородина, малина, аґрус. Для переробки плодів будується виноробний цех і фруктова фабрика.

С. Черненко володів надзвичайною професійною інтуїцією. Не маючи достатньої науково-теоретичної підготовки, він зумів вивести ряд сортів яблуні, які одразу отримали визнання відомих вчених-помологів. За 20 років роботи у воздвиженських садах С.Ф. Черненко створив 16 сортів яблуні і один сорт груші – Українка. багато з яких вирощуються донині: Пепин Черненка, Діана, Антонівка нова, Титфльор, Фенікс, Розмарин український, Катирен, Кистеве, Ренети: новий, український, зелений, кам’яний.

Труд садовода і його безустанний селекційний пошук були відзначені дипломами Російського товариства садівництва та багатьма нагородами. Серед них: велика золота медаль «За прекрасную коллекцию яблок на Всероссийской выставке садоводства и виноделия в Москве в 1910 году». Велика срібна медаль «За рациональную постановку плодоводства» від Міністерства землеробства у 1911р. Велика срібна медаль всеросійської виставки 1913р. в Києві за зразкову колекцію плодових дерев. Таким чином, до революції 1917г. С.Ф. Черненко здобув репутацію першокласного садовода-селекціонера.

Але в перші роки Радянської влади він не мав можливості займатись селекційною роботою. Почались гоніння на колишніх членів Трудового братства. Черненко ж був не рядовим братчиком, а членом думи Братства. У листопаді 1925р. сім’ю Черненків виселили з Воздвиженська.

Від подальших репресій талановитого садовода охоронив Іван Мічурін. Черненко з сім’єю переїжджає до м. Козлов (нині Мічурінськ) і стає помічником Мічуріна. З 1929р. С. Черненко навчається на курсах селекції у «Ленінградському інституті прикладної ботаніки і нових культур», і вступає на заочне відділення Тимірязевської академії. Потім переводиться до Плодоовочевого інституту в Мічурінськ, після закінчення якого, стає викладачем кафедри селекції, генетики и сортоведення.

Одночасно Черненко займається науковими дослідженнями у створеній Мічуріним Центральній генетичній лабораторії. До 1935р. він вивів тут 12 сортів яблуні. У 1936р. йому був присуджений вчений ступінь кандидата сільськогосподарських наук, а в листопаді 1937р. ступінь доктора с/г наук і звання професора. Активну діяльність С.Ф. Черненко не полишав до кінця 1960-х років.

С.Ф. Черненко збагатив нашу країну десятками цінних сортів яблуні. Головні їх переваги в поєднанні зимостійкості дерев і високих смакових якостей плодів. Сорти Черненка мають широкий діапазон термінів достигання: від ранніх літніх до пізніх зимових, що дозволяє мати свіжі плоди протягом цілого року. Цей набір сортів садівники назвали «Яблуневим календарем Черненка».

В наш час сорти вченого районовані в Україні, РФ, Литві, Словаччині. Це Пепин Черненка, Суворовець, Богатир, Антонівка нова і груша Красуня Черненка. Велика колекція яблуні сортів С. Черненка збереглась у саду с. Воздвиженського, з яким вчений не переривав зв’язок. Вони висаджувались тут регулярно, останній раз – у 1987р.

За великий внесок у вітчизняне садівництво С.Ф. Черненко був удостоєний усіх вищих нагород СРСР: Державної премії, трьох орденів Леніна, двох орденів Трудового Червоного Прапору. У 1966р. йому присвоєно звання Герой Соціалістичної Праці. Вчений редагував журнал «Вестник плодово-ягодных культур». Його перу належить 50 наукових праць та книга «Полвека работы в саду».

Семен Федорович любив свою справу і людей, трудився для свого народу. Він творив красиві сади, і залишився в людській пам’яті лицарем праці і науки. На схилку життя він писав: «Моєю almа mater була Воздвиженська с/г школа, там працювали талановиті педагоги, майстри своєї справи. З нею і з садами хутора Воздвиженська, де пройшла моя молодість, у мене пов’язано так багато дорогих спогадів».