Першого квітня виповнилось два роки з дня смерті засновника та багаторічного директора Ямпільської станції юних натуралістів Григорія Шпака.

Григорій Іванович працював до останніх днів життя, – згадує методист станції юннатів Галина Петруня.

«Він розповідав про розквіт станції юних натуралістів, як йому було дуже тяжко з пустиря зробити станцію юних натуралістів, як вони робили, як працювали. Що ніхто не вірив, що з пустиря може вирости такий ботанічний сад, а вийшло дуже-дуже гарно. У нього були дуже гарні стосунки з колективом. І зараз всі його згадують добрими словами. Григорій Іванович любив ходити станцією юних натуралістів, дивитися, розмовляти з кожною квіткою, з кожною рослиною», – говорить пані Галина.

А Катерина Адаменко пам’ятає Григорія Шпака ще зі своїх шкільних років, коли вперше прийшла на гурток станції юннатів.

«В 5 класі я почала ходити на гуртки до станції юннатів, і, мабуть уже в 6 класі, коли почалась дослідницька робота, ми познайомилися з Григорієм Івановичем. Ну, перше враження було – серйозний такий чоловік, так з боязкістю до нього зверталися всі. Але насправді – це дуже чуйна і гарна людина, яка ніколи не відмовляла і завжди допомогала», – говорить Катерина.

За її словами, у ті роки станція юннатів булла особливим місцем в Ямполі. Там займалось дуже багато дітей.

«Сюди кожен намагався потрапити і подивитися, як тут гарно, більше дітей було взагалі – і більша кількість ходила. А потім було ще заохочення таке, як: різні поїздки на відпочинок, до таборів, ми займалися дослідницькою роботою (раніше ж не було комп’ютеризованого такого всього), ми ходили в поля, збирали різні лікарські рослини, вивчали їхні властивості, чистили доріжки на станції юннатів, благоустроєм займалися», – зазначає вона.