Село Полошки розташоване за чотири кілометри від автомобільної дороги Київ-Москва, якою у лютому-березні минулого року російська армія намагалася прорватись до Києва.

Жителька села Наталія пригадує, що у Полошки ворожа армія не заходила, але обстрілювала сусіднє село, де знищила військову частину.

«Росіян у нас не було, але чули ми сильно, тому що в сусідньому селі Обложки були сильні вибухи. Там була військова частина – стояли локатори. Тож вони її зірвали», – розповідає жінка.

Микола розповідає, що у Глухівській громаді окупаційні війська не затрималися, адже українські військовослужбовці прийняли бій і завдали росіянам суттєвих втрат.

«Вони пройшли по трасі, їм там наші добряче підсипали – й вони пішли далі на Конотоп. В Обложках була військова частина. Вони туди і вдарили у перші дні», – згадує чоловік.

На довгі півтора місяця село опинилось в транспортній блокаді, яка унеможливлювала доставлення харчів, ліків та готівки. Але, за словами місцевих, на відміну від мешканців сусіднього Глухова, це не сильно вдарило по жителях села.

«У нас не було проблеми, бо ми ж сільські люди. Як кажуть, все своє. Звичайно, було лячно, але дякуємо ЗСУ», – говорить Микола.

«У перші дні був ажіотаж, а потім налаштувалося все», – згадує Наталія.

Люди розповідають, що їхня громада досі є зоною, де ведуться бойові дії. Ворог обстрілює сусідні населені пункти, що не може не відобразитись на моральному стані жителів Полошок.

«Обстріли проходять регулярно. Не по нашому селу, але навколо стріляють», – говорить Микола.

Люди кажуть, що раніше почувалися розкутіше. Нині ж намагаються не виходити на вулицю зайвий раз.

Село Полошки розташоване за 10 кілометрів від центру громади – міста Глухів. В селі проживає 930 людей.

Матеріал  створено  в  рамках  проєкту  «Життя  війни»  за  підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut  für  die Wissenschaften vom Menschen).