7 грудня тридцятип’ятилітній ювілей відзначить творчий колектив, який називають гордістю нашого району – народний аматорський хор «Барвінок». Останні одинадцять років ямпільський хор очолює Микола Андрійович Примак. До вашої уваги розгорнуте інтерв’ю з Миколою Андрійовичем, яке було опубліковано рівно рік тому в друкованій версії газети «Ямпіль.INFO» (№1(1) від 1 грудня 2012 року).

Вже десять років Ямпільський народний хор «Барвінок» очолює Микола Андрійович Примак Його доля тісно пов’язана з «Барвінком», до якого він вступив ще в 1973 році тільки-но приїхавши в Ямпіль. До хору його запросив товариш по навчанню в музичному училищі Василь Іванович Кусовський. Весь цей час Микола Андрійович вірний хору і незмінно співав в ньому аж до 2002 року, коли і очолив колектив.

– За ці десять років ми багато гастролювали, – розповідає Микола Андрійович. – Завжди приймали участь у хорових конкурсах, яких. на жаль, мало, один з них був в Сумах, де ми зайняли друге місце. На сьогоднішній момент хор налічує тридцять п’ять учасників. В останній час він поповнився молодими хористами: це партія басів (Тітков Максим та Крючок Володимир) та партія тенерів (Максим Мазур та Олександр Кузьменко). У жіночу групу сопрано прийшли Тетяна Савченко та Кириченко Юлія. Взагалі, наш хор унікальний, вік його учасників різноманітний від 25 до 76 років, у нас є ті, хто співають уже дуже давно з початку організації хору – це Анна Петрівна Бойко, їй 76 років, Рожченко Володимир Павлович, якому 73 роки, Сапсай Льоля Петрівна,70 років, Самонова Валентина Федорівна, Федченко Марія Михайлівна, Кривошап Валентина Петрівна, Рожченко Зінаїда Григорівна, Чоботар Надія Василівна, незмінним акомпонеатором хору є Чоботар Петро Олександрович. При хорі діє оркестрова група.

«Барвінок» приймає участь в обласних заходах, він став своєрідною візитною карткою нашого району.

Микола Андрійович з гордістю розповідає про фестиваль «Партизанські зірниці», що відбувся 22 вересня в місті Путивлі. «В цьому році, нас відмітили, як один з кращих, якщо не кращий колектив. Через незначне фінансування не можемо кудись ще виїхати, проте беремо участь у всіх заходах в нашому Будинку культури, зараз готуємо програму на Новий рік. До речі, наступний рік буде досить насичений, буде атестація хорового колективу, творчий звіт в Сумах.»

– Репертуар хору у нас різноманітний: є народна класика (декілька творів Леонтовича), але в більшості це козацька тематика та народні пісні в обробці. Основа нашого хору – репертуар Кубанського академічного хору та Волинського, Черкаського народного хору, хору імені Верьовки. Є твори акапельні, що виконуються без супроводу, вони показують якість хору.

Статус «народний» нас дещо зобов’язує, тож, ми беремо народний фольклор, сучасна пісня у нас не зазвучить. Часто буває так, що беру якусь пісню – співаємо 2-3 репетиції і я її знімаю, бо вона не звучить, бо не підходять наші тембри голосів. Вони більш підходять до академічного народного співу часів Леонтовича, ми не такий народний хор, як в Липовій Долині, чи Сумах, де спів більш грудний. У нас більш класичний спів – це відмітила і cумська комісія. Більшість наших пісень на українській мові, російською мовою два твори, хоча, можливо, ми візьмемо ще.

Микола Примак тішиться тим, що люди з радістю ходять співати:. «окрім того, що ми співаємо, ми ще і спілкуємось. Кожна репетиція – це великий заряд енергії, кожен виходить з репетиції з піднятим настроєм».

– Намагаємося підтримувати дружні творчі контакти з колективами з інших міст. З радістю беремо участь у всіх заходах. На жаль, зараз з білорусами немає співпраці, бо в них змінилось керівництво. Проте, тісно спілкуємось з хором «Жайвір» Шосткинського району, це непоганий колектив, він теж такого віку, як ми. Хоча дуже мало народних колективів на Сумщині, а ті що є – в основному знаходяться у Сумському районі, місті Конотоп, у наших північних районах хор лише в Ямполі.

Є у хору і проблеми, більшістю вони стосуються фінансів. «Костюми потрібні нові, адже вони шились тоді, коли люди були в одній формі, зараз вони в іншій. До того ж, тепер у нас такий хор, що віночки ми не носимо, бо у 70 років віночок не одягнеш, тому ми головні убори змінили, а от костюми потрібні нові. Влада нам дала обіцянку, ще в минулому році придбати нові костюми, але коштують вони не дешево – не менше 5 тисяч гривень за комплект. Також, великою проблемою є те, що ми не можемо кудись виїхати, а хор повинен їздити хоча б по району, але ми ніде не буваємо. Хіба що були в Дружбі, Свесі, та Марчихиній Буді, але проблема в тому, що влітку людям ніколи, вони зайняті своїм городами, а в зимовий час нікуди їхати – заклади культури не опалюються. Моя мрія саме в тому, щоб більше нашу творчість знав наш рідний район. Звичайно, у нас є підтримка відділу культури, вона можна сказати стовідсоткова, нас розуміють, бо начальник відділу сам музикант, але хотілось би більше саме фінансової підтримки, адже, наприклад, все, що є в нашому класі придбано за спонсорські кошти.

Проте попри всі негаразди Микола Андрійович з впевненістю говорить про перспективи хору: «Вони безумовно є, є перспектива росту, ми стаємо більш професійними, але вік бере своє, голоси змінюються. Тож, можливо з часом ми станемо ветеранським колективом, як це зробили хори Шостки, Конотопу. Радує те, що змінились умови приміщення для занять: стало тепло, більше місця, є підставочки, тепер ніхто не заважає один одному.

Як би там не було, працюємо ми з насолодою. В 2013 році виповниться 35 років, як хор здобув звання «Народний». А сам колектив ще старіший, таких хорів на Сумщині напевно вже і немає: Буринський досі існує, але він малочисленний, Роменський заслужений народний хор та хор заводу Фрунзе припинили своє існування. Все це залежить і від людей, і від керівництва. Ми повністю віддаємося цій роботі, тож хор в Ямполі буде і надалі та радуватиме ямпільчан своєю творчістю.