🔴 📺 Дочекались з полону. Мама та дівчина глухівчанина Антона Коломійця розповіли про звільнення Антона

«Обійняла його. Слів немає, плачу. Він теж мене заспокоює і каже: «Мамо, я вже тут, не плач, все буде добре»». Майже два роки рідні глухівчанина Антона Коломійця не чули його голос. 21 місяць він перебував у полоні росіян. Туди прикордонник потрапив із пекла знищеного ворогом міста Маріуполь, яке боронив разом із побратимами.

3 січня Антона та ще 229 захисників і захисниць повернули з полону під час масштабного обміну.

Два листи за майже два роки

Мама військового Алла розповідає, що її син служив прикордонником у Маріуполі. Його підрозділ боронив місто до 12 квітня 2022 року.

«Народився він у Глухові. Тут виріс: ходив у садок, ходив у школу другу. Потім вчився у Сумському університеті. Закінчив університет і пішов працювати. Працював прикордонником у Маріуполі. Почалася війна, і там він потрапив у полон. Були на заводі Ілліча і там тримали оборону. Я так розумію, що в них уже не було чим воювати, не було боєкомплектів. Ви самі знаєте, тяжко було. Їх почали бомбити. Ті, що хлопці на Азові були, там було, казали, під землею велике місто, як друге місто. Там трошки було де заховатися, а на Ілліча ховатися було нікуди», – говорить жінка.

Пані Алла каже, що не знала про долю сина довгі два місяці. Після «Червоний Хрест» сповістив її, що Антон перебуває у полоні. Через цю організацію зрідка велося листування. Мати передала сину три листи, але Антон отримав лише два з них.

«Батьки пишуть, що люблять, чекають, що про нього ніхто не забув, що ми боремося за нього, що його друзі чекають. Всі теж переживають, якусь надають допомогу інформаційну».

Обмін сина став сюрпризом для пані Алли. Вони з чоловіком не могли стримати радості, що нарешті зможуть побачитися з Антоном.

«Я коли перший раз побачила в списках свою дитину, не могла повірити. Підбігла до чоловіка і кажу «Поміняли, поміняли». Чоловік слова не міг вимовити. А тоді вже мені стали звонити з усіх служб і стали вітати. Казали, що ваш син повернувся в Україну. І тоді я вже точно знала, що моя дитина вже в Україні, і вже мені тоді набагато легше стало», – зізнається Алла Коломієць.

Почути його голос – було неймовірно

Разом із батьками Антона на повернення захисника з полону чекала його дівчина Аліна. Вона каже, що тримала зв’язок із коханим до моменту полону. А потім були довгі місяці очікування.

«Ми з Антоном жили на одній вулиці, так і познайомились, закохалися один в одного і продовжували спілкуватись далі. Зустрічалися десь рік і після того він сказав, що піде служити. Їздила до нього в Маріуполь. Була там десь по місяцю. Літом їздила, зимою на Новий рік зустрітилися, з друзями зустрічали. І ось саме двадцять другий рік це був, коли ми останній раз бачилися. І потім, уже коли почалась війна, ми спілкувалися до останнього, поки його не взяли в полон», – згадує Аліна.

П’ятого січня Аліні вдалося зустрітися з Антоном. Каже, що запам’ятає цю зустріч на все життя.

«Коли почула його голос, то видихнула, що він в Україні. Я його чую. І це було неймовірно. А потім вже була зустріч. Ми поїхали з його батьками до нього в реабілітаційний центр у Київ. Спочатку був такий страх, що як це все буде. Але коли він мене обійняв, то відразу така легкість, відчуття, що нарешті ми зустрілись за майже два роки».

Тепер рідні чекають на звільненого з полону захисника у рідному Глухові. Жінки говорять, що Антон сповнений оптимізму, але знесилений полоном. Тож хочуть, щоби він пройшов повний курс реабілітації.

Досі в полоні

Із першого дня повномасштабної війни росія утримує в полоні прикордоннників пропускного пункту «Бачівськ». Вони заступили на службу 23 лютого і мали помінятися наступного дня о 9 ранку. Натомість, опинилися в російському полоні, коли країна-агресор напала на нашу державу. Процес повернення наших земляків триває і досі. Нині семеро прикордонників зі зміни ще в неволі.

error: Content is protected !!