З історії лікарської справи в селі Воздвиженському

Директор музею Трудове братство М.М. Неплюєва Валерій Авдасьов повідав про заснування першої лікарні в с. Воздвиженське

Перша лікарня була побудована М.М. Неплюєвим при Воздвиженській с/г школі в 1885 році. Вона знаходилась поруч зі школою: «Небольшое крытое гонтом, здание больницы состоит всего из двух комнат с двумя отдельными сенями и кладовой между ними. В одной комнате можно поместить до шести кроватей, в другой помещается фельдшер и аптека».

У 1899р. була збудована нова простора лікарня Трудового братства на 25 ліжок. Ця лікарня функціонує і сьогодні. Вартість будівлі становила 8 800руб. На її утримання у 1900-х роках щорічно витрачалось близько 730 рублів. Лікар з сім’єю жив в цій же будівлі у квартирі з окремим входом. У 1899 – 1903 роках тут служив фельдшером Воробйов Павло Іванович. Медичний персонал складався з 7 людей.

Біля витоків лікарської справи стояв Шоломій Матвій Карпович. Він став головним лікарем у 1903 році. На його долю випали важкі часи війн і революцій. Французький журналіст Альбер Грас’є, який відвідав Воздвиженське у 1908 році, писав: «Хворі лікуються в прекрасно обладнаній і добре обставленій лікарні Братства, куди приймаються також робітники і селяни».

Під час Першої світової війни (1914-1918) воздвиженська лікарня працювала як шпиталь Міжнародного червоного хреста. Тобто виконувала гуманітарну місію щодо захисту життя та гідності жертв війни (у тому числі військовополонених) та наданню їм медичної допомоги. На початку 1915р. до лікарні надійшло 20 поранених. Серед них були й іноземці. Один з них Рудольф Крепс – 22-річний житель міста Прага. Під час війни він був мобілізований до австрійської армії. Його підібрали на полі бою волонтери Червоного хреста. І направили на лікування до шпиталю Трудового братства. Після одужання він залишився у селі.

В 1915р. на базі лікарні почала діяти Воздвиженська лікарняна каса. Учасники каси – робітники 8-ми навколишніх підприємств – мали можливість лікуватись тут. Членами Каси були всі робітники і службовці цих підприємств. Розмір внесків встановлювався в межах від 1 до 2% від суми заробітку. Власники підприємств також вносили свою частку коштів.

Своє служіння М.К. Шоломій завершив у 1926р. Керівники Воздвиженського характеризували його так: «Заведуя тремя лечебными заведениями – больницей, аптекой и амбулаторией – в коммуне, где было, вместе с учениками трёх школ, более 400 детей, товарищ Шоломий нес свои сложные и ответственные обязанности вполне добросовестно, с постоянным усердием и успехом в деле врачевания. Как член общества, тов. М.К. Шоломий сумел установить с коллективом больницы и с окружающим населением простые дружественные отношения».

За радянських часів воздвиженська дільнична лікарня продовжувала виконувати свою важливу справу. У повоєнний період (1945 – 1965) головним лікарем була Марія Іванівна Дзендзело. У другій половині 1960-х років – Жиганов Михайло Іванович. З 1971 до 1976 – Семеняко Василь Романович. Понад чверть століття (1976 – 2001) лікував воздвиженців Жилюк Михайло Миколайович. Нині обов’язки сільських лікарів несуть Донік Олександр Володимирович, Пушко Сергій Васильович.

На фото: Матвій Карпович Шоломій на ганку воздвиженської лікарні. 1903р.