Без людей. Руденка – лісова драма

Автор проекту «Без людей» Едуард Баранов поділився з читачами Ямпільського інформаційного агентства черговим матеріалом. Сьогоднішня розповідь дослідника про покинуте прикордонне село Руденка

«Якось один добродій дорікнув мені в надмірній, з його точки зору, депресивності моїх публікацій про вимираючі села.  Я наче й не проти веселощів, але мої запрошення поїхати разом до безлюдного села або залишаються без відповіді, або взагалі відхиляються.  Тому не бачу сенсу пристосовуватись під іншу думку, а лише пропоную власне бачення реальності. Прихильники суб’єктивного, або об’єктивного ідеалізму, або матеріалісти нехай розуміють це з власних світоглядних позицій…

Цей допис про Руденку – одне з кількох сіл-супутників Мар-Буди. Колись у моєму житті був період, коли воно складалось зі службових обов’язків та зобов’язань. Саме тоді, в 2006 році, за дорученням, а не з власної волі, я возив до Руденки на ознайомлення документи. Звісно, за цей час будинки, які на той час були жилі, стали покинутими, або їх взагалі зруйнували. Природа впевнено та невідворотно «перетравлює» колишні обійстя, що заростають чагарником та бур’янами.

Хоча кілька будинків у селі ще підключено до електричної мережі, а за парканом однієї хати помітно станцію для випалювання деревинного вугілля, та побачитись, чи поспілкуватись хоча б з кимось не довелось.    

Через село протікає річка Шеїнка, що умовно розділяє його на дві частини. Цікаво, що відстань між берегами річки, поєднаної мостом, в цьому місці навіть ширша за Івотку біля Родіонівки.

На вулиці біля напівзруйнованих будинків натрапив на два глибоких та висохлих колодязя, що наразі являють собою смертельно небезпечні пастки. Звісно, це авторський сарказм, але саме на цьому місці мали б стояти придорожні біл-борди з політичними гаслами наших діячів. Краще б, нешановні мною особисто політичні персонажі, ви витрачали ці кошти на допомогу хворим дітям, а не на це безглуздя.

Під час зворотного шляху майже над головою гуркотів вертоліт, в якому навряд чи літав добрий чарівник, бо замість кіно та ескімо з нього розприскувалась на поля навкруги якась речовина. Тому інстинкт самозбереження підказав натиснути на педалі велосипеда, щоб не дихати «подарунками» з неба…», – написав автор проекту «Без людей».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *