Глухів розташований за 15 кілометрів від кордону з Росією, що робить його околиці досяжними для ворожої артилерії. Влітку 2022 року місто двічі постраждало від обстрілів з «градів» та зазнало ракетного удару з гелікоптера. Після цього було тривале затишшя, яке, можливо, дещо розслабило містян. Але у квітні обстріли поновились, росіяни почали застосовувати керовані авіаційні бомби.

Якщо 26 квітня Глухову пощастило і бомба впала у лісосмузі біля села Полошки, то 5 травня удар прийшовся по приватному сектору міста.

Ольга Гугля назавжди запам’ятає той страшний вечір, адже опинилася за кілька метрів від вибуху. Жінка пішла накривати розсаду, у цей час на її город і прилетіла багатотонна бомба.

«Я опинилась поряд з вибухом, але я його не бачила. Напевно, мене оглушило, тож нічого не пам’ятаю. Коли шок пройшов, то я побачила руїни і тишу. Подумала, що моєї сім’ї вже немає, і це було найстрашніше. На даний момент я найщасливіша: у нас нічого немає, але Бог залишив життя мені, моєму чоловіку та дітям».

Як містяни долають наслідки бомбардування? Чи допомагає місцева влада?

Тоді від бомбардування постраждали домогосподарства по вулиці Береговій. Багато будинків отримали серйозні руйнування, господарі були вимушені їх відновлювати. Про те, як йде процес відновлення і чи допомагає в цьому міська влада, ми вирішили розпитати у постраждалих містян.

Думки людей розділилися. хтось хвалить місцеву владу, а хтось вважає її допомогу недостатньою. Ольга Гугля серед тих, що вдячні за підтримку.

«Місто було на вухах, до нас їхали усі. Першу допомогу надала Маріанна Іванівна Васильєва (заступник міського голови, – ред), вона витягала нас з-під завалів. Дуже вдячна «швидкій допомозі», що вони так оперативно спрацювали, незнайомій людині, що відвезла у лікарню онуку з донькою. Коли я приїхала – їх вже оперували. За словами сусідів, зранку приїжджала наш міський голова Надія Вайло, оцінювала, дивилась руйнування, і по можливості допомагала. У нас ніхто з сусідів про них жодного слова поганого не сказав. Взагалі, я вдячна всім людям, що відгукнулись.  Навіть не знала, що у нас стільки друзів».

Згоден з дружиною й Ігор Гугля. Чоловік розповідає, що руйнування у їх домоволодінні значні, але родина відчуває реальну допомогу.

«Стіни у домі залишились, можна сказати, цілими, але є тріщини, господарські споруди потрібно перероблювати. Якби не гараж, то будинок напевно б склався. Що стосується міста, то фінансування не дуже, але у міру можливості вони намагаються нам допомагати матеріалами. Надія Олексіївна надала бригаду, яка займеться перекриттям даху. Крім того, за собівартістю надали матеріали. Також місто засипало воронку, завезли десь тонн двісті землі», – говорить чоловік.

Сусідка Ігоря та Ольги Надія Козлова говорить, що після вибуху на неї впало вікно. Будинок пенсіонерки отримав значних руйнувань, але завдяки шиферу, що надала міська влада, її син вже відновив дах.

«Будинок був пошкоджений, паркан був весь шифером покритий, двері та вікна повилітали. У кімнаті хлопці вже гіпсокартоном закрили пошкоджену стіну, ми поклеїли шпалери, я сама шпаклювала та замащувала шви. Ми відновили паркан, будку, яка слугувала мені за літню кухню, та теплицю».

А от подружжя пенсіонерів Віри та Володимира Дещенків просять від міської влади більшої уваги. Бояться, що їх будинок залишиться без даху до зими, адже місцева влада хоч і надала шифер, але покрити їм дах просто нікому. Щоб найняти майстра потрібно близько 120 тисяч гривень, таких коштів у пенсіонерів просто немає.

«Дах пошкоджений, паркан лежав, там побито було все, у хаті попадали стелі та вилетіли вікна. Я звернулася письмова та усно до Надії Вайло, мені зателефонували, що завтра буде комісія. Це, мабуть, на виконкомі вирішуватимуть, кому скільки допомоги надати. Чоловік у мене інвалід 2 групи, дітей у нас немає, у людей хоч прийшли родичі та допомагають, а ми все самі… Просимо, щоб надали нам людей перекрити дах, бо як підуть дощі, то попливе хата і буде непридатною для проживання», – розповідає пані Віра.

Вибух був настільки потужним, що від нього постраждали і будинки через дорогу, – розповідає Антоніна Нікішина. У будинку хаті  жінки пошкоджено сім вікон, також потрібно терміново міняти дах.

«Фасад будинку тріснув і продовжує руйнуватись далі, вікна повилітали, паркан впав. А на дах ніби пустили циркулярку – все пошкоджене. А місцева влада надала чотирнадцять листів шиферу, і плівку на вікна – це все», – розповідає Антоніна. 

Допомога від держави. Чи звертаються за нею люди?

Окрім органів місцевого самоврядування, допомогу постраждалим від воєнних злочинів Росії надає і держава. Теоретично саме компенсація з державного бюджету має бути головною, але зруйнованих війною будинків в Україні тисячі і ніхто не знає, коли реально запрацює механізм цієї виплати.

Буквально через п’ять днів після бомбардування Глухова, в Україні оголосили про старт програми «єВідновлення». За її умовами люди, житло яких отримало порівняно незначні пошкодження, отримають до 200 тисяч гривень. Саме в цю категорію потрапляють і всі глухівські постраждалі.

За словами Ольги Гуглі, заявку на допомогу через застосунок «Дія» подали всі сусіди.

«Тепер чекаємо на результат. Але так як програма розпочалась лише тижні два тому, то ніхто не може збагнути, як вона працює. На даний час всі лише плечима пожимають, але ми сподіваємось, що допомога надійде», – говорить жінка.

За підрахунками самих мешканців, шкода, завдана кожному з домогосподарств на Береговій, не менша за півмільйона гривень. Люди говорять, що розраховувати на таку компенсацію марно, а тому розуміють, що величезні витрати ляжуть передусім на їх кишені.