Олександр Козюля протягом двох скликань очолював прикордонне селище Свеса, зараз чоловік на пенсії і веде власний ютуб канал Свеса.Літопис, на якому періодично викладає історичні відеозаписи

Протягом багатьох років Олександр Олександрович фільмував життя рідної Свеси, під його керівництвом в невеликому селищі майже десять років працювало місцеве телебачення.  

А розпочалось все в 1965 році, коли йому придбали першу кінокамеру і вони з друзями вирішили знімати власний фільм, – розповідає Олександр Козюля.

«Моя бабуся до мене дуже добре ставилась і купила мені кінокамеру. Я тоді навіть не знав, що буду з нею робити, але мені хотілось зняти щось, що буде рухатись на екрані. Тоді ми з друзями вивішили, що у нас є все, щоб зняти кіно. До того ж, не просто кіно, а «Три мушкетери». Так, у нас не було коней, але у нас були велосипеди, у нас вже були костюми мушкетерів. І ми почали знімати це кіно».

А на початку 90-х років у ентузіастів виникла ідея створити місцеве телебачення.  

«Ми домовились з адміністрацією заводу купити відеокамеру, яка була на той час дуже хороша – напівпрофесійна. І, звичайно, ми намагались знімати всі події, які відбувались у селищі. А  якщо вже зняли відео, то його десь треба показати, а де це робити? У цей час до нас приїхав знайомий з Глухова і говорить, що вони зробили телевізійну передачу: придбали ретранслятор і приєднали до нього відеомагнітофон. Звичайно, ми розкрутили цю ідею і дирекція заводу придбала нам великі тарілки і ми почали видавати наші матеріали вже як телевізійні передачі».  

Місцеву телестудію назвали «Синя криниця» – за назвою однієї з природних пам’яток, яка вважається символом селища.

«У відділі головного конструктора заводу працював Охотніченко Михайло Миколайович, який зробив нам заставку. Я навіть не пам’ятаю, у кого виникла така думка, назвати студію «Синя криниця». На початку ми знімали концерти, але потім почали робити вже більш серйозні передачі. Наприклад, ми зняли передвиборчу передачу, де виступало п’ять кандидатів на посаду селищного голови і найцікавіше, що це все транслювалось в прямому ефірі. Можна було зателефонувати і поставити питання».

Завершення епохи місцевого телебачення відбулося на початку 2000-х років, коли містоутворююче підприємство Свеський насосний завод опинилось у руках немісцевих керівників. Тоді почав занепадати палац культури, а у ентузіастів навіть забрали відеокамеру. 

«До нас прийшли «донецькі» і вони хотіли забрати будівлю училища і переселити навчальний заклад в Палац культури, а тому наші можливості звузились і зменшилась кількість людей, які брали участь у цих справах. У той час я був головою профспілкового комітету і у нас були конфлікти з адміністрацією заводу, бо потрібно було приймати колективну угоду. І той директор, який прийшов, почав застосовувати силові прийоми: у нас відібрали камеру, а коли відібрали камеру, то як тоді знімати? Коновалов був директором і він перестав платити за апаратуру, на цьому все і зупинилось. Це був 2003 рік».

Але знімати відео про Свесу Олександр Козюля не перестав. Робив це навіть коли сам два строки обіймав посаду селищного голови. Завдяки цьому у нього залишився величезний архів, який він зараз публікує на власному ютуб-каналі «Свеса. Літопис»

«Зараз з’явилась змога всі ті матеріали показати через ютуб. Це дуже зручно і не потребує великої кількості матеріалів. Тож ми почали викладати свої відеозаписи, всі вони були різні: одні просто хроніка, інші – розповіді про людей. Відеосюжети про Свесу у нас вже завантажені іі на каналі заплановані до серпня наступного року».